Волинський краєзнавчий музей – це сьогодні велика установа, яка об’єднує шість музеїв у Луцьку, Затурцях та Колодяжному. Тут зберігаються багато справжніх скарбів волинського краю від найдавніших часів до ХХІ століття.

Все починалося майже 100 років тому із Волинського музею. А якщо врахувати, що і він виник не в один момент, а завдяки праці зацікавлених минулим краю фахівців, то вже, мабуть, буде й більш як століття від ідеї такий музей у Луцьку започаткувати.

Все ж видається, що не всі обставини появи цього музею знані. Хоча до сьогодні в Луцьку, наприклад, зберігається будинок, де вперше були розміщені його експозиції.

У міжвоєнному двадцятилітті на Волині яскраво помітним стало пожвавлення культурного життя. Свою важливу нішу зайняло краєзнавство, яке від перших організованих подій, перейшло до видання часописів, наукових досліджень, етнографічних пошуків, а потім і заснування музею.

У 1927 році заснували Волинське краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого. Воно налічувало в різний період від 200 до 300 членів і мало кілька напрямів своєї діяльності.

Товариство було справді доволі активним. Організовувалися лекції на різні цікаві історичні теми, виставки, поїздки, екскурсії. Коли в Луцьку з’явився клуб мотористів і велосипедистів, то організовувалися велопоїздки, а коли створили Волинський автомобільний клуб, то здійснювалися туристичні поїздки на авто. Поза активною публічною роботою товариство займалося описом пам’яток, складанням планів, фотографуванням місцевостей і збережених історичних споруд, археологічними дослідженнями, видавало власний журнал.

 

Листівка, видана краєзнавчим товариством. Фото з колекції Віктора Літевчука

 

Ще один напрям діяльності – збір експонатів для майбутнього музею, розмови про який стали активно вестися в середині 1920-х.

У серпні 1928 року в магістраті міста відбулося засідання, присвячене реставраційним роботам у замку Любарта для розміщення там Волинського музею, який на той час ще не був створений. Тоді вирішили, що з замку має бути переміщена пожежна частина. Для розташованої у шляхетському будинку (тепер тут Художній музей) школи запланували знайти інше приміщення. Усі господарські прибудов мали бути прибрані, а музей розміститися у будинку, де жив комендант пожежної охорони з перспективою його швидкого розширення і на звільнений шляхетський будинок.

З цими подіями збіглася ще одна – Волинська виставка, проведена 1-6 вересня 1928 року. Це була підготовча виставка всього волинського краю, яка найкращі зразки мала передати до загальнодержавної виставки у Познані, що планувалася на другу половину 1929 року. Велику увагу Волинській виставці надало й Волинське краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого. Ідея була така: за результатами цієї виставки придбати експонати для створення Волинського музею.

 

Волинська виставка розташовувалася на місці корпусів ВНУ ім. Лесі Українки на нинішній вулиці Винниченка

 

Перед закінченням виставки її комітет створив спеціальну комісію, яка мала відібрати, які речі будуть закуплені для музею. Вочевидь одразу розмістити це все у замку було неможливо, адже швидко знайти нові приміщення для пожежної команди і школи було важко. Тому краєзнавче товариство вдалося до пошуку тимчасової оренди якогось іншого приміщення.

То коли ж був створений музей? Точної відповіді немає. Однак варто розглянути третю подію, яка відбувалася паралельно з Волинською виставкою та приготуваннями до створення музею. У 1926 році місцевий підприємець-єврей Борух Фішман купив ділянку землі у Міхала-Зигмунта Гольдшмідта на новопроектованій вулиці, яка ще не мала назви. Наступного року луцькиq архітектор Казимир Школьницький запроектував на замовлення Фішмана двоповерховий будинок на цій ділянці. У грудні 1928 будинок був уже зданий в експлуатацію.

 

Фасад будинку Боруха Фішмана. Копія з Державного архіву Волинської області

План другого поверху

 

І тут цікавий момент. На початку лютого 1929 року магістрат видав посвідчення, де йшлося про те, що другий поверх будинку площею 139 квадратних метрів займає Волинське краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого. Можна подумати так: приміщення під музей у Фішмана взяли, але самого музею для публіки в лютому ще не відкрили. Однак ясність вносять повідомлення в місцевій пресі, що 17 лютого відбудеться зібрання членів краєзнавчого товариства не просто десь, а «в приміщення Волинського музею». То чи був музей уже відкритий для публіки щонайпізніше 17 лютого 1929, якщо публічно повідомлялося, що вже існує приміщення музею?

Навіть якщо не 17 лютого, то маємо однозначне оголошення в газеті «Волинська земля» у номері від 3 березня 1929 року такого змісту: «У приміщенні Волинського музею краєзнавче товариство і опіки над пам’ятками минулого при вулиці Проектованій (між Ягеллонською і Сенкевича) відкрилася виставка польських графіків, яка триватиме до 10 березня. Відвідати можна щоденно з 10 до 14 і з 16 до 19 год». Отже, щонайпізніше Волинський музей почав працювати на початку березня 1929, хоча думається, що і в лютому. Приготування до розміщення експозицій, найімовірніше, відбулися протягом січня. Останні 2 тижні грудня 1928 можна виключити як передсвяткові, хоча Борух Фішман повідомляв, що будівництво закінчив 15 грудня.

Сам Фішман до Першої світової був купцем другої гільдії. В міжвоєнний період займався торгівлею золотом.

 

Борух Фішман

 

На жаль, поки про зв’язки самого Фішмана з організаторами музею нічого невідомо. Можливо, шукаючи тимчасове приміщення для музею, ініціатори просто випадково натрапили на Фішмана, або причина була інша.

Адреса його будинку була така: Ягеллонська, 91f. Це і варто вважати першою адресою тепер Волинського краєзнавчого музею. Друга адреса музею з’явилася автоматично, без переїзду. У 1930 році цю проектовану вулицю назвали іменем письменника Стефана Жеромського.

Дуже приємно, що будинок Боруха Фішмана зберігся. Тепер це вулиця Мялковського, 3. У будинку багато автентичних деталей. Наприклад, вхідні двері, збережені від часів існування тут музею, ковані ґратки, перила в під’їзді тощо.

 

Колишній будинок Боруха Фішмана. Тут на другому поверсі був музей. Вул. Мялковського, 3

У коридорі другого поверху 

 

Волинський музей очолив етнограф Олександр Прусевич. Він доклав багато зусиль для наповнення колекцій. З самого початку у музеї діяли такі відділи: етнографічний, художній, історичний та природознавчий. Експонати сортувалися за науковою системою, незважаючи на вузькість приміщень. Представлені для огляду давні документи і рукописи, одяг, порцеляна, килими, предмети побуту, вироби зі скла, стародруки, кахлі, люльки.

«Звичайно, це не Лувр, не Ермітаж, ні навіть Національний музей Кракова, де глядача гіпнотизують вишукані порцелянові вази, одяг, костюми, історичні обладунки тощо. Волинський музей не може собі дозволити усього з дуже зрозумілих причин, бо все це збирається десятиліттями і маючи величезний бюджет. Тут є черепки замість цілих глечиків, шматочки тканин замість цілих костюмів тощо, але це все цікаво і пізнавально, тому що показує давні минулі часи. Кожен, хто любить Волинь не лише на словах, має можливість пізнати культуру і пам’ятки цієї старовинної землі, де перетнулися сліди двох культур – Сходу і Заходу.

Волинський музей є суто регіональним за своїм змістом і має завдання не лише збирати та зберігати різноманітні пам'ятки та зразки, а й поширювати знання про ці пам'ятки культури та мистецтва та любов до них, а також досліджувати Волинь, її природу, доісторичні та історичні пам'ятки, історію, етнографію тощо», - писали у пресі.

 

У приміщенні музею. Можливо, фото зроблені саме в будинку Фішмана

 

16 червня 1929 року музей відвідав президент Польщі Ігнаци Мосціцький і залишив свій підпис під фразою, що музей відкривається 16 червня. Освячено його було 28 червня і саме цю дату подає видання «Волинський огляд» як офіційне відкриття для публіки. В будь-якому разі червневі дати – формальні і символічні, адже Волинський музей можна було відвідати вже щонайпізніше з початку березня. У січні 1930 в музеї відкрилася бібліотека.

Наприкінці 1930 музей із будинку Фішмана на вулиці Жеромського переїхав у замок, де був до Другої світової. Сьогодні на другому поверсі будинку за першою адресою музею, розташовані житлові квартири.