Цукерні і кав'ярні. Солодкий світ міжвоєнного Луцька

Цукерні і кав'ярні. Солодкий світ міжвоєнного Луцька
  1. Новина відноситься до:

Епоха танго і джазу. Доба криз і можливостей. Міжвоєнна пора в Луцьку була особливим періодом розвитку міста протягом ХХ століття (зрештою, як і кожен інший період особливий по–своєму). Це двадцятиліття ми любимо за нову і свіжу хвилю урбаністичного духу. За очевидний європейський контекст. Цей контекст привів Європу до другої фази Великої війни, яку тепер ми називаємо Другою світовою, з усіма її трагедіями. Але поки вона не настала, континент все більше розгойдувався ритмами індустріалізації і модернізації.

Саме в міжвоєнний період ми стикаємо з найбільшим розвитком сервісної економіки в Луцьку. Цього рівня повоєнне місто досягне тільки на початку ХХІ століття. Кав'ярні, готелі, перукарні, килимарні, бляхарні – вулиці були всіяні найрізноманітнішими майстернями.

Своє місце займали заклади кулінарного мистецтва. Нерідко такі ставали не просто улюбленими місцями ласунів, а й культовими точками на мапі, де індукувався творчий потенціал міста. Наприклад, цукерня Розаліні з більярдом – улюблене місце луцької інтелігенції протягом усього міжвоєнного періоду. Але подібних закладів було немало.

Сьогодні презентуємо інтерактивну карту, яка відображає територіальний розподіл закладів чотирьох типів у Луцьку протягом 1920–1939 років. Це цукерні, молочарні, кав'ярні і пекарні. Це майже вичерпний перелік закладів цього роду. Сюди можна було б додати ще ресторани та пиварні. Але оскільки ресторани часто були при готелях (це зовсім окрема тема), а про пиво готуємо окремий проект, вони до цього переліку не увійшли.

Кожному типу закладу відповідає своя позначка. Цукерні – оранжевий. Молочарні – голубий. Кав'ярні – коричневий. Пекарні – сірий. Кожному закладу відповідає одна точка на карті, розташована за давньою адресою цього закладу. Кожна точка на карті є клікабельною. У ній «зашита» інформація про давні адреси, прізвище власника, приклади візуальної реклами із тогочасних газет, фотографії, якщо такі вдалося знайти. А також – сучасні світлини будинків, де розташовувалися ці заклади, якщо такі вдалося ідентифікувати. Отже, клікнувши на кожну точку, можна побачити більше цікавої інформації про заклад, чи перейти за гіперпосиланням статті про нього, якщо така написана. Загалом на карті майже 100 закладів.

Така карта, окрім точкової інформації, дає певний матеріал для просторового розуміння. Наприклад, з неї ми бачимо найбільш популярні вулиці: Ягеллонська (Лесі Українки), Болеслава Хороброго (проспект Волі) та Пілсудського (Винниченка). Більшість цукерень розташовані вздовж Ягеллонської. Натомість більшість пекарень – на Болеслава Хороброго. Якщо врахувати що це давня територія приміського села Вулька, де проживали переважно євреї, розуміємо, що євреї часто відкривали пекарні.

Ще кілька зауваг. Інколи точки на карті розташовані ніби ніде, не біля будинків (наприклад, кілька таких потрапляє на Театральний майдан, чи проїзну частину) – це тому, що точки прив'язані до старої забудови, якої зараз немає. Вулиця Ягеллонська в 1931 році змінювала нумерацію будинків. Точки на карті подані з такими адресами, із якими ці заклади були виявлені. Але розташовані ці точки у своїх правильних вуличних локаціях. Тому інколи може бути так, що дві точки, розташовані в одному будинку, мають різні адреси. Це тому, що одна виявлена з адресою до 1931 року, а інша – після 1931. Інколи цукерні і молочарні називалися кав'ярнями. Пекарні і цукерні – часто одне і те ж. Тому що всі цукерні були пекарнями, але не всі пекарні – цукернями. Щоб ідентифікувати заклад, треба було шукати додаткові відомості.

Головним джерелом для пошуку інформації став фонд 158 Державного архіву Волинської області. Передусім це списки пекарень та різні спорадичні відомості. Не менша важливим є міжвоєнна преса: Przegląd Wołyński, Życie Wołynia, Wołyń, Ziemia Wołynska. А також інформаційні довідники та описи Луцька того часу. Карта зроблена на основі відкритого сервісу Google.

Автор проекту – Олександр Котис.

Для зручності перегляду переходьте у повноекранний режим.

 

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр КОТИС

Коментарі