Після того як ціни на закордонні тури пішли угору, а Крим анексували росіяни, чимало туристів зіткнулися із проблемою: як і де відпочивати? Агенції на повну почали опановувати новий для себе напрямок – спонукати відпочивальників не просто «смажитися на сонці», а обирати екологічний, цікавий, активний туризм. Як виявилося, далеко їздити не потрібно, адже гарні краєвиди, змістовні екскурсії та шалені відчуття можна отримати, не від’їжджаючи на тисячі миль. 

Потребу в розвитку такого «зеленого» туризму область відчувала вже давно. Тому в рамках Програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна на 2007-2013 роки, що фінансується за рахунок коштів Європейського Союзу, виник проект «Створення інформаційного комплексу у сфері транскордонного екологічного туризму у Єврорегіоні «Буг». Мета проекту – показати та покращити привабливість Полісся для туристів у Люблінському воєводстві, Брестській та Волинській областях. На території України проект реалізовує громадська організація «Клуб екологічного туризму».

Серед заходів проекту – розробка транскордонного бренду «Полісся» та його популяризація, планування транскордонного веломаршруту, обміни досвідом у галузі туризму між трьома країнами, підготовка буклетів, мап, веб-сайтів та багато інших інформаційних продуктів для  розвитку екологічного туризму на прикордонних територіях Єврорегіону «Буг».

«Суть у тому, аби турист міг чітко зрозуміти, який вид відпочинку можуть йому запропонувати у Польщі, Білорусі та Україні. Під кінець року ми презентуємо сайт, де буде викладено всю ту інформацію, що напрацьована в проекті», – розповідає керівник організації Олександр Ковальський.

Нині ж триває, мабуть, найцікавіший етап реалізації задуманого – так звані study-тури, а простіше кажучи, випробовування на собі туристичного потенціалу регіону. Команди із українців, поляків та білорусів обмінюються досвідом, показують напрацювання свого регіону в галузі та випробовують різні види відпочинку. 10-12 вересня такий study-тур відбувся на території Польщі. Як виявилося, навіть у крихітних містечках сусідньої держави є на що подивися, а українцям та білорусам є чого повчитися.

Краї озер

Як і на Волині, польська поліська територія має чимало озер. Ми приїхали на озеро Біле, що в місті Окунінка (Люблінське воєводство). Чимось територія нагадує шацьку Гряду. Озеро таке ж чисте, як і Світязь. Цьогорічна посуха далася взнаки, адже водойма помітно обміліла.

Восени тут практично немає людей, і це створює ідеальну атмосферу для спокійного відпочинку, рибальства, тихих вечірніх прогулянок. Втім у сезон, як кажуть поляки, тут яблуку ніде впасти. Це популярне місце для відпочинку як сімейних пар, так і молоді й старшого покоління. Будиночки різного типу і для різного гаманця. Найдешевший номер, тобто зі зручностями надворі, коштуватиме в середньому 30-35 злотих. Для студентів це більш ніж прийнятна ціна. Окрім цього, є чимала кількість огороджених ділянок для наметових містечок.

Озеро Біле - спокійне і величне

Звісно, інфраструктура та умови в Окунінці куди кращі, аніж на Гряді: вимощені доріжки, великий вибір водних розваг, обладнані пляжі. Поляки кажуть, що розбудувати територію багато в чому вдалося завдяки допомозі вступу до ЄС та грантовим коштам.

Міста церков

Наступними місцями туру стали міста Хелм та Влодава. Перше місто добре знайоме українцям як в історичному контексті, так і в сучасному. По суті, це одне із найближчих міст до кордону. Втім, приїжджаючи вкотре до Хелма, спробуйте подивитися на нього не лише як на місце «для закупів», а як на туристичний об’єкт. Повірте, вам сподобається.

Базиліка - храм з волинським корінням

Саме тут розташований храм Базиліка Різдва Пресвятої Марії. Цікаво, що її заснував наш земляк – Данило Романович, волинський князь. Споруда має цікаву історію і саме із нею пов’язана перлина Волинського музею ікони – образ Холмської Божої Матері, що дивом уцілів, оповитий легендами та переказами і нині вважається чудотворним. На території біля Базиліки тривають розкопки старовинної церкви, а на кладовищі похований прем’єр-міністр УНР Пилип Пилипчук. Біля могили першого українського прем’єр-міністра є квіти як з українською, так і польською символікою. З території церкви відкривається неймовірна панорама на місто.

Але історія міста не лише на його поверхні, а й просто під ногами. Річ у тім, що свого часу добування крейди було одним із способів розбагатіти. Тому містяни добували крейду, вириваючи кілометрові тунелі під містом. Через небезпеку обвалу це заняття зупинили. До слова, останній такий обвал стався ще у 60-х роках минулого століття. Нині ж у підземеллі проводять екскурсії. Тут можна побачити цікаві знахідки, відчути, у яких умовах працювали предки та навіть наштовхнутися на привида.

Неподалік Хелма ще одне містечко – Владава. Воно цікаве тим, що поєднує три культури: тут є католицький, православний храми та синагога. Ми приїхали якраз напередодні проведення фестивалю, що присвячений саме поєднанню різних культур у такому невеликому місті. Храми прекрасно збережені та вражають своєю величчю. Одначе, дружня порада, дотримуйтесь у Владаві правил дорожнього руху, адже штрафи тут чималі, а громадяни – дуже пильні.

На каяках – вздовж кордону

Якщо ви турист активний, а архітектура і сакральні пам’ятки вас цікавлять меншою мірою, спробуйте сплав на каяках річкою Буг, або ж велоподорож. Дороги у Польщі, здається, створені для велосипедистів. А, якщо врахувати те, що тут аж до німецького кордону встелена велодоріжка протяжністю в дві тисячі кілометрів, то й думати немає про що. З таким покриттям і велосипедисти-початківці дистанції долають легко.

Щодо сплаву на каяках, то це заняття не лише тренує тіло, розслабляє, дає можливість побачити річку із зовсім іншого боку, а й чудовий спосіб для зближення, так званого team-building. Ви навчитеся працювати у команді, довіряти своєму колезі по човну, а головне – отримаєте величезне задоволення та виплеск адреналіну.

Фінальною мандрівкою стали відвідини Поліського національного парку. Це – унікальне місце. Адже де ще ви можете побути в епіцентрі болота, глибина якого сягає 20 метрів, оточені непрохідними джунглями та трясовиною? На чотири кілометри тут встелена дерев’яна стежка, а навколо – незаймана природа у всій своїй красі.

Вимощена стежка протяжністю в 4 км посеред болота. За інших обставин ви навряд побували би у таких хащах

***

Поляки кажуть, що аби позбутися вандалізму в туризмі, привчити людей до цивілізованого відпочинку, їм знадобилося 25 років. І навіть нині часом трапляються нечемні туристи. Дивлячись на Захід, розумієш, як пасе задніх поки що український зелений туризм. Водночас, дивлячись у той-таки бік, з надією усвідомлюєш: у нас усе попереду. Головне – не стояти на місці.         

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.