Життя та статус жінки на Волині ХІХ ст. були зумовлені насамперед соціальною належністю, а також місцем у родині та сімейним станом. Основним завданням жінки поза материнством була покора та служіння спочатку батькові, пізніше – чоловікові. Родина була патріархальною, але з виразною позицією жінки як матері та дружини, яка опікувалася хатнім господарством.
Патріархальний устрій суспільства, правова несамостійність жінок були причиною низької концентрації іменувань жінок у давніх документах. Навіть у церковних документах, які мали б охоплювати усіх прихожан певного храму незалежно від статі та віку, прізвищеві назви жінок наводили лише у випадках відсутності батька або чоловіка (переважно стосовно вдів).
Як слушно зазначав М. Л. Худаш, до початку ХІХ ст. практика ідентифікації особи в Україні входила до сфери звичаєвого права. Спадкове вживання таких назв було не обов’язковим, а жінок, навіть вищих суспільних верств, іменували за назвою батька, чоловіка чи брата. Про українські прізвища в сучасному розумінні цього терміна можна говорити, починаючи з 30-х років ХІХ ст., але ще до кінця століття в ідентифікації низів суспільства, особливо селянства, існували відхилення навіть в урядових документах.
За спостереженням М. О. Корниловича, у волинських урядових актах кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. засвідчені випадки реєстрації селянина за самим іменем, помітна відсутність чітких правил чи настанов щодо ідентифікації особи. «Жінки, як удови по господарях, так й інші, звалися за іменнями чоловіків та батьків, без зазначення родових назвиськ».
Давня антропонімія різних регіонів України була об’єктом наукових досліджень Б . Б. Близнюк (гуцульські прізвища в історичному розвитку), Г. Є. Бучко (бойківські прізвища в історичному розвитку), Р. І. Осташа («Реєстр Війська Запорозького» 1649 року), С. Є. Панцьо (Лемківщина ХVІІІ – ХІХ ст.), І. Д. Фаріон (Верхня Наддністрянщина кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.), Л. В. Ящук (Житомирщина ХVІ – ХVІІ ст.) та ін. Антропонімію Волині ХVІ – ХVІІІ ст. проаналізувала І. Митнік. Прізвищеві назви Волині, засвідчені пам’ятками ХVІ ст., розглядали А. І. Білорус, А. М. Матвієнко, В. М. Мойсієнко, залучили до аналізу І. В. Єфименко, Р. Й. Керста, Л. Л. Гумецька. М. О. Корнилович проаналізував антропоніми Волині кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.
Антропонімія Волині ХІХ ст. не була предметом наукового вивчення. Документи з території Волині ХІХ ст. засвідчують значний за обсягом пласт прізвищевих назв, частина яких втрачена сучасною антропонімією. Антропонімолексеми цього періоду відображають специфіку становлення прізвищ як окремого антропонімного класу, тому актуальність вивчення цієї проблеми безсумнівна.
Об’єкт дослідження – прізвищеві назви Волині ХІХ ст. (картотека засвідчених прізвищевих назв нараховує 4261 антропонім). Предмет дослідження – структура жіночих спадкових іменувань на Волині ХІХ ст. та їхні словотвірні особливості (1707 прізвищевих назв). Матеріалом для дослідження слугували сповідальні відомості, метричні книги, книги шлюбів із сіл Волині за 1845–1854 рр., 1861–1864 рр., 1882–1902 рр., а також залучені для зіставлення документи початку ХХ ст. (сповідальна відомість Іовського храму села Борисковичі 1929 року, метрична книга Дмитрівської церкви села Дружкопіль 1920–1926 рр. та деякі інші).
Мета дослідження – комплексний аналіз словотвірних особливостей жіночих прізвищевих назв Волині ХІХ ст., структури компонентів жіночих іменувань Волині цього періоду.
У проаналізованих джерелах наведено або списки сімей повністю (жіноче іменування розміщено після імені, імені по батькові та прізвища чоловіка і конструкції жена его), або вказано батьків новонародженої дитини (жіноче іменування також розміщено після імені чоловіка та конструкції и законная жена его). У цих випадках прізвище чоловіка не зазначено біля імені та по батькові або зрідка тільки імені дружини, пор. Василій Іосифовъ Кравчукъ и законная жена его Феодора Константинова; Георгій Федоровъ Притулка и законная жена его Марія Иванова; Тимофей Федоровъ Рожновскій, жена его Анна Феодорова; Григорій Андреевъ Ткачукъ, жена его Марія латинского обряду. Сповідальні відомості засвідчують прізвищеві назви жінок, якщо вони були власницями господарства або чоловік був іншого віросповідання. Номінації жінок, зафіксовані у сповідальних відомостях, зазвичай трикомпонентні (зрідка – двокомпонентні), з додатковими лексемами, що вказували на соціальну належність, сімейний стан тощо.
У постпозиції щодо іменування наведені лексеми вдова (27 іменувань із 296 назв жінок, засвідчених у сповідальній відомості села Ржищів 1830 року): Евдокія Иванова Бакаиха вдова; Марина Федорова Малецка вдова; Анна Иванова Яремчучка вдова; накрытка: Агафія Михаилова Калаханючка накрытка. Зафіксовано також випадки, коли причина відсутності чоловіка вказана описово: Марія Василіева Коханска, муж ея отданъ в тюрьму; Агафія Феодорова Ковальска, муж ея латинского обряду. Зрідка трапляються двокомпонентні іменування жінки без прізвищевої назви: рекрутка Анна Семенова; рекрутка Христина Матфеева; пасербенки ихъ Акулина Семенова, Домникія Семенова; служащая ихъ Марія Петрова сирота; однокомпонентні іменування: племянники ихъ Агафія, Мефодій. Одночленні іменування, за словами М. Л. Худаша, – це результат офіційно-адміністративної неунормованості способів ідентифікації особи, їхня наявність у документах зумовлена не лише тенденцією іменувати у таких спосіб представників соціальних низів, а й характером документа, його призначенням, ерудицією або старанністю писаря.
Вказівку на прізвищеву назву матері в метричних книгах подано тоді, коли батько дитини був невідомий або коли батьки не перебували в шлюбі: солдатка Елена Иванова Витючка; рекрутка Параскева Григоріева Ковстинючка; Параскева Антоніева Мишука крестьянка; Евдокія Захаріева Мельничучка накрытка; Параскева Іосифова Машука девица.
Номінації хрещених матерів у метричних книгах багатокомпонентні, здебільшого наведені описово та прив’язані до іменування чоловіка: Пелагія Стефанова, жена Семена Василіева Новосада; Марія Яковлева, жена дьячка Льва Стефанова Левитского. Для ідентифікації жінки, яка з різних причин не має чоловіка, використано лексеми солдатка в препозиції (20 іменувань із 213 фіксацій назв хрещених матерів): солдатка Соломонія Иванова Бондарчучка; солдатка Евдокія Романова Юрчукова; рекрутка в препозиції: рекрутка Викторія Михаилова Шнайдручка; рекрутка Марфа Василіева Ковальчукова; девица (девчина) в постпозиції: Евфимія Феодорова Павликова девица; Марія Стефанова Трача девица; вдова (вдовствующая солдатская жена) в постпозиції: Домника Андреева Лисакова вдова; Марія Стефанова Стросничка вдова; дочь в препозиції: пономарская дочь Іустина Григоріева Тимотіевичь девица. Серед іменувань хрещених матерів засвідчено двокомпонентні іменування без прізвищевої назви: Марія Иванова накрытка.
Жіночі іменування із вказівкою на прізвищеву назву наведено в книгах шлюбів та записах про смерть, оскільки іменування жінки подано тут самостійно, а не поряд з іменем та прізвищем чоловіка. На початку та в середині ХІХ ст. серед номінацій жінок домінують трикомпонентні іменування: Агрипина Андреева Грыцыкова (1852); Пелагія Тимофеева Клакова (1848); Агрипина Тимофеева Кулибчукова (1858); Анна Григоріева Якубейкова (1834). Прізвищева назва в таких іменуваннях виникла від прізвища батька або в окремих випадках чоловіка за допомогою форманта ‑ов(а): Лещукова; Процюкова; Якубчукова (1856); зрідка – ‑их(а): Евдокія Іоакимова Калаханыха (1850); ‑к(а): Євдокія Михаилова Павлючка (1846) або без змін: Іустина Осиповна Филат (1850). У документах цього періоду засвідчені також описові назви жінок: Александра дочь Маріи Бойковой; Домникія Луки Бидного жена.
Книги шлюбів кінця ХІХ ст. засвідчують трикомпонентні іменування жінок, у яких прізвищева назва жінки втрачає компоненти -ов(а), ‑их(а), -к(а) та ін. і стає співвідносною з прізвищевою назвою чоловіка: Акилина Стефанова Гиль; Пелагія Иванова Кулиба; Агафія Кирилова Сидорукъ; Параскевія Максимова Черноклимъ; Агафія Кодратова Шумъ (1897), проте трапляються поодинокі фіксації прізвищевих назв на ‑ов(а): Агафія Максимова Ковальчукова; Татіанна Николаева Юрчукова; Іустина Романова Николайчукова; -к(а): Дарія Василіева Семенючка; Анастасія Феодорова Витючка.
Процес становлення прізвищевих назв жінок тривав і на початку ХХ ст. Метрична книга Дмитрівської церкви села Дружкопіль 1925 року містить записи про наречених у такому вигляді: Степан Лисовой, син Василія і Александры, і дружина його Валентина, дочка Прокопія і Ольги Майко; Іван Лагановський, син Луки і Євдокії, жена Лідія, дочка Василія і Матрони. Звичайно, у багатьох документах початку ХХ ст. вживання жіночих прізвищевих назв зазнало унормування (пор. запис зі сповідальної відомості Іовського храму села Борисковичі 1929 року: Онисим Клим. Філат, Матрона Петр. Філат), проте стверджувати, що жіночі прізвища були остаточно унормовані наприкінці ХІХ ст., недоцільно, адже записи з метричних, сповідальних книг, книг шлюбів та інших документів кінця ХІХ – початку ХХ ст. містять чимало випадків неунормованого функціонування жіночих іменувань.
Неоднорідність прізвищевих назв жінок на Волині ХІХ ст. можна простежити не тільки на рівні обов’язковості або факультативності вживання жіночої прізвищевої назви, а й на рівні її словотвірної структури. Залежність іменування жінки від чоловічого іменування, яка зумовлена другорядною роллю жінки в родині, відображена насамперед у структурі жіночої прізвищевої назви. Іменування жінок містили у своїй структурі додаткові форманти, що слугували засобом творення андронімних та патронімних номінацій. Існування таких форм, до яких належить більшість іменувань жінок цього періоду, підтверджує неунормоване функціонування прізвищ жінок протягом усього ХІХ ст.
Патронімні іменування жінок на Волині ХІХ ст. виникали шляхом додавання суфіксів -к(а): Анна Сильвестрова Лисачка, Марія Иванова Мельничучка, Пелагія Мартинова Степанючка та -ов(а): Евдокія Андреева Батюкова, Харитина Михаилова Ткачукова, Парасковія Захаріева Четикова, поодинокими фіксаціями представлені патроніми, співвідносні з формами родового відмінка батькового прізвища: Карпини девица, Трача девица.
Андронімні іменування жінок позначали переважно вдів, дружин солдатів або рекрутів, оскільки за наявності чоловіка прізвищева назва біля імені жінки була відсутня взагалі (якщо в документі було згадано і чоловіка) або наведена описово: Елисавета Григоріева, жена Онуфрія Даниілова Черскаго. В антропонімії Волині ХІХ ст. для творення андронімних іменувань засвідчено форманти -их-а: Матрона Иванова Канавчыха, Евдокія Иванова Бакаиха; -к-а: Анна Иванова Яремчучка, Елена Григоріева Витючка; -ов-а: Марія Максимова Ковальчукова, Харитина Михаилова Ткачукова.
Суфікси -к-а та -ов-а, очевидно, були позбавлені емоційно-експресивного забарвлення, про що свідчить називання однієї особи андронімними іменуваннями з обома цими формантами: рекрутка Марфа Василіева Ковальчучка, рекрутка Марфа Василіева Ковальчукова; рекрутка Викторія Михаилова Шнайдручка, рекрутка Викторія Михаилова Шнайдрукова. У сповідальній відомості 1834 року засвідчено запис Феодосія Василіева Громична, поява якого зумовлена впливом аналогічних російських іменувань. Утворення з формантом -их-а, які були продуктивними на початку ХІХ ст., втрачають свою продуктивність до середини ХІХ ст., натомість активно функціонують андронімні іменування із суфіксами -к-а та -ов-а, а також виникають жіночі прізвищеві назви, співвідносні з прізвищевою назвою чоловіка.
Отже, проаналізований антропонімний матеріал Волині ХІХ ст. дає змогу стверджувати, що процес остаточного унормування прізвищ жінок не був завершеним до кінця ХІХ – початку ХХ ст. Неусталеність жіночих прізвищевих назв, наявність андронімних та патронімних формантів у їхній структурі свідчить про неврегульованість проблеми функціонування жіночих прізвищ, зокрема правового та мовного аспектів цієї проблеми. Поява «Нового цивільного кодексу» 1826 року, який зобов’язував кожного жителя Російської імперії мати прізвище, зумовила юридичне унормування прізвищевих назв. Натомість процес мовного унормування прізвищ, який тривав протягом усього ХІХ ст., пізніше торкнувся і сільського антропонімікону, засвідченого церковними документами.
Дослідження жіночих прізвищевих назв Волині створює передумови для цілісного аналізу всієї антропонімії регіону в синхронії та діахронії, уможливлює лексикографічну систематизацію сучасних прізвищ із огляду на особливості їхньої словозміни, семантику основ та спосіб творення кожної антропонімолексеми.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
