У 1904 році в Мілані відбулась прем'єра опери Джакомо Пуччіні «Мадам Батерфляй», але, не дивлячись на зірковий склад та видатний сценарій, постановка провалилась. Пуччіні, оговтавшись від невдачі, переробив «Мадам Батерфляй».

 

 

...Пуччіні, оговтавшись від невдачі, переробив «Мадам Батерфляй» - опера стала трьохактною замість двох, а на місце прими, виконавиці головної партії Чіо-Чіо-сан, композитор запросив Соломію Крушельницьку.

Італійський музикознавець на прізвище Кортопассі, згадуючи другу постановку «Мадам Батерфляй», пише, що чудове оздоблення спектаклю набагато краще від міланської версії передає дух опери; Пуччіні оновив дует закоханих, і публіка захоплено викликає на біс Соломію Крушельницьку, яка бездоганно вела свою партію. Співачка вдруге виконує арію «У ясний день бажаний» - слухачі зустрічають її ще більш голосними оплесками.

 

 

Крушельницька з великим пієтетом поставилась до відповідальної місії «відродити» оперу – навіть до костюму, у якому вона мала виконувати партію п’ятнадцятирічної гейші. Відомо, що його шили за безпосередньої участі Соломії, а сама вона вдягала костюм ще до прем’єри і поза сценою, аби звикнути до нього.

До речі, на початку своєї кар’єри Крушельницька неодноразово моделювала собі костюми для виступів, використовуючи старі сукні сестер. Саме завдяки цьому завзяттю і перфекціонізму співачки їй і вдалось врятувати «Мадам Батерфляй», яка з тих пір стала однією з найпопулярніших опер світу.

 

 

Сам Пуччіні також розумів, кому зобов’язаний успіхом «Мадам Батерфляй» – після того, як слухачі, нарешті, відпустили виконавців відпочивати та розійшлись по домівках, композитор надіслав Крушельницькій свій портрет із написом «Найпрекраснішій та найчарівнішій Батерфляй». Такою її і запам’ятала італійська преса, яка рідко писала про неї інакше від «найпрекрасніша Чіо-Чіо-сан» або «чарівна Саломе».