Джерело: Вісник+К

15 жовтня минає 58 років із часу вбивства ідеолога українського націоналізму, лідера ОУН Степана Бандери. Саме його ім’ям називають вояків, які до останнього подиху боролися з німецькими та більшовицькими окупантами. Сам же Степан Бандера не брав до рук зброї, не переховувався у криївках – усю війну він провів у концтаборі як злісний ворог гітлерівської Німеччини.

Життя у концтаборах та еміграції

Іронія долі, але саме через розділення Польщі між гітлерівцями та більшовиками у 1939 році Степан Бандера вийшов із в’язниці: польською владою він був засуджений до довічного ув’язнення. Та пробув на волі недовго. Після оголошення 30 червня 1941 року в Львові Української держави Гітлер доручив своїй поліції ліквідувати «змову українських самостійників», і вже 5 липня Бандеру арештували. До грудня 1944 року перебував у німецькому концтаборі, й тільки перед наступом радянських військ його звільнили. Він переховувався на території Німеччини, що була підконтрольна союзницьким військам. Звідти, як провідник ОУН, організував крайовий зв’язок і бойові групи на боротьбу із військами НКВС на території України. Для радянської влади він був ворогом № 1. Знаючи, що на нього полюють чекісти, довгі роки Степан Бандера жив під чужими іменами. Навіть його донька Наталка не знала, ким є насправді її батько. Ось що згадує дівчина про той час: «Маючи тринадцять років, я почала читати українські газети. І читала багато про Степана Бандеру. З бігом часу, на підставі різних спостережень, постійної зміни прізвища, як і через факт, що навколо мого батька завжди було багато людей, у мене виникли певні здогади. Коли раз один знайомий проговорився, то я вже була певна, що Бандера – це мій батько».

Богдан СТАШИНСЬКИЙ

За смерть лідера ОУН відсидів чотири роки

Радянські спецслужби вистежили Бандеру в Мюнхені. Його вбивство було організоване особливо підступно. Катом зробили українця Богдана Сташинського зі Львівщини. Пізніше на суді він зізнається, що МДБ поставило перед вибором: співпраця або покарання його родини за підтримку ОУН-УПА. Він обрав перше. Навіть із примусу, але був надзвичайно корисним у знищенні решток підпілля у Західній Україні, а потім його заслали на шпигунську роботу в Німеччину. Тут Сташинський здійснив одне з найгучніших убивств ХХ сторіччя. 15 жовтня 1959 року в Мюнхені в під’їзді одного з будинків серед білого дня знайшли тіло чоловіка, який мав документи Штефана Попеля. Медична експертиза виявила, що причиною смерті стала отрута. З’ясувалося, що це був знаменитий лідер українського підпілля Степан Бандера. Його вбивцю німецька по­ліція не могла знайти довгих два роки. І, напевно, злочин ніколи би не розкрили, якби зловмисник не прийшов у відділок і не здався сам.

Причинами такого кроку дослідники вважають… кохання. Сташинський закохався у німкеню Інге Поль. Любов була настільки сильною, що чоловік зізнався, що насправді є радянським шпигуном. Інге вдалося вмовити його втекти на Захід. Зробити це було вкрай важко: Сташинського тоді вже не випускали із Союзу. Молоді люди зважилися на це у дуже печальний для них день похорону власного сина: дитина, яку народила у Берліні Інге, раптово померла, й агенту Сташинському дозволили поїхати до Німеччини, щоб поховати сина. Можна лишень уявити, як, попрощавшись із малесеньким тільцем синочка, подружжя дворами пробиралося в американську окупаційну зону. Буквально через де­кілька днів почалося спорудження Берлінського муру.

На суді Сташинський розповів, що вбив Степана Бандеру пострілом з пістолета з отрутою, діяв за наказом радя­нськи­х спецслужб і що до ліквідації причетне найвище керівництво Радянського Союзу. Він отримав усього вісім років в’язниці, відсидів лише чотири. У 35 років став вільним. Про його подальшу долю нічого не відомо. Є версія, що довгі роки він прожив у Південно-Африканській Республіці під чужим іменем. А радянсько-кадебістське начальство не постало за організоване вбивство  перед жодним міжнародним судом.

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.