Міністр шляхів УНР розбудовував церкву на Волині
9 жовтня 1936 року загальні збори Товариства імені Петра Могили заслухали звіт про роботу та сформували новий склад управи
У 1930–1939 роках у Луцьку мешкав відомий архітектор, член Української Центральної Ради, міністр шляхів уряду УНР Сергій Тимошенко. Це був поважний діяч. Його обирали депутатом сейму та сенатором до польського парламенту, він очолював низку політичних та церковно–громадських інституцій краю, за його проектами зведено багато цивільних будівель і сакральних споруд.
Інструментом втілення церковно-громадських ініціатив волинських угодовців (політична течія, до якої примикав Тимошенко) стало Товариство імені митрополита Петра Могили. Першим головою управи товариства обрано Сергія Тимошенка. Протягом наступних років воно відіграло одну із провідних ролей у відновленні соборних традицій, українських церковних звичаїв, дерусифікації богослужінь у церквах Волинсько-Кременецької єпархії.
У 1932 році під тиском українських сил, які підтримала польська влада, глава Православної автокефальної церкви в Польщі митрополит Діонисій (Валединський) погодився висвятити на луцьку кафедру українця – архімандрита Полікарпа (Сікорського), у минулому урядовця УНР. Вирішення питань побутового характеру взяли на себе угодовці. Загальні збори Товариства імені Петра Могили ухвалили придбати будинок у Луцьку для резиденції владики Полікарпа. Виконання рішення управа доручила в тому числі і Тимошенку.
На Волинському єпархіальному зібранні духовенства та мирян, де Сергій Тимошенко брав участь як представник товариства, було нормативно закріплено статус української мови в богослужіннях та внутрішньому урядуванні.
Однак у подальшому інтенсивна політична діяльність змусила Тимошенка відмовитись від головування у Товаристві імені Петра Могили.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
