Сьогодні увазі ласкавих читальників пропонуємо декілька рефлексій волинян з минулого століття стосовно снів та їхньої здатності пророкувати майбутнє.
Буває часом, як уже щось насниться – день собі спокою знайти не можемо. Що з того приводу думали наші земляки і чи переймалися побаченими сновидіннями у минулому столітті – читайте, запрошуємо, у нашому матеріалі.
***
У Сильному на Ківерцівщині вважали, що
«Сни справджуюцца з ниділі на пониділок. Шо тоді присницца – мусит бути».
Волиняни у першій половині ХХ століття. Lodomeria
М. К. Марчук (1935 року народження) із Копилля Маневицького району згадувала:
«Знаїте, воно повдається шось, присниться, о. Я знаю, як в мене дівчинка мала вмерти, то приснилося, шо-о зуби ви…зуба вийняла такого білого вийняла зуба. И отак… Я так віру, шо воно десь присниться шо-нибуть такє, ну, вдасться воно. А хто його знає… Я знаю?
[Донька хворіла?] Нє, нє. Головка забуліла юй. И медичка… Я сказала медицци, шоп пришла. І пришла. І пришла медичка, дала укола, і так стало недобре юй, стало таяк трасти її…всьо… И вмирла. Ни слабувала николи».
Молодиця з Волині. Lodomeria
У с. Морочно Зарічнянського району Рівненської області дідусь-старожил приповідав:
«Для мене який сон присницця, всьо мені справляєцця. Не всі сни сповняюцця, не всі…
[А як мати сниться?] Нє, недобре. Покойніки – то на дощ. То, каже, буде дощ.
Як батюшка сниця, то недобре. Шось воно вже… ну…
[Як кров?] Ето вже якась кровнота, тоже недобре. Нє…нє…
[А як воші?] Воші добре, то – гроші».
Джерело: Григорій Аркушин. «Всього на світи хватає…» (фольклор, звичаї та обряди Західного Полісся у діалектологічних записах): [вибране]. – Луцьк, 2015. – С. 196 – 197.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
