Луцьк відзначив День Незалежності падінням Леніна

Луцьк відзначив День Незалежності падінням Леніна

«Увечері 24 серпня на луцькому Театральному майдані горіло багаття на честь першої річниці проголошення України незалежною державою. Сила-силенна народу прийшла вечірньої пори відзначити цей ювілей. А на сцені співали й танцювали аматорські колективи, виступав єпископ Луцький і Волинський УПЦ Київського пат­ріархату владика Спиридон. По дев’ятій небо засвітилося веселковим розмаїттям вогнів – салют! Ех, до таких веселих свят нам би ще хоч більш-менш терпимі будні...».

Такими словами описували народні святкування Дня Незалежності в Луцьку у 1992 році. Тоді дух свята ще не розвіявся, але про «терпимі будні» вже починали мріяти. Пам’ятник Леніну декомунізували вже тоді, та банальне відчуття голоду з кожним роком тільки посилювалося.

До речі, Незалежність у Луцьку почалася саме з падіння головного монумента Іллічу, який стояв навпроти теперішнього головного корпусу університету імені Лесі Українки. Тоді в цій будівлі засідав обласний комітет партії (коротко – «обком»).

Його урочисто відкрили в 1967 році. Запросили гостей-комуністів із Польщі. Біля монумента повісили прапори союзних республік, а на 11-метрову скульптуру – біле полотно. У відповідний момент перший секретар обкому Ф. Калита з іншими посадовцями зірвав його. Пролунали оплески.

«Напередодні свята наше древнє місто ніби помолодшало. Таким щасливим воно не було ще за всі віки свого існування», – ішлося у статті «Молодого ленінця» про відкриття. Це був восьмий Ілліч Луцька.

Не простояв цей пам’ятник і 25 років. Овації лунали і в серпні 1991-го. Виконавчий комітет Луцької міської ради народних депутатів 25 серпня 1991 року ухвалив рішення про демонтаж пам’ятника. Цього ж дня відбувся мітинг, де народ та депутати самоорганізувалися і знайшли кран «Ивановец». Він прибув до пам’ятника о 19:20. Через 20 хвилин кілька чоловіків закинули трос на колишнього вождя. Кран зробив кілька рухів стрілою. Спершу полетіли тільки уламки.

Але о 20:14 колишнього ідола переламало надвоє. Брила впала додолу. Діти скакали по уламках Ілліча. Ленін впав, як цілий Радянський Союз і як обмануті мрії кількох поколінь.

Далі кількатисячна колона вирушила на Київський майдан, щоб підняти прапор над будівлею обласної ради. Уламки пам’ятника вивезли в кущі на вулицю Дубнівську. Наскладали цілі гори гранітних брил. Довгий час вони там валялися.

Ще кілька років тому очевидці бачили на цьому місці голову і «штани» колишнього пам’ятника. Зараз їх там нема – лише продовгуваті брили і плити. Нижня частина пам’ятника потрапила в музей «Подалі від ближнього» журналіста і письменника Василя Простопчука. Голова, виходить, просто зникла...

Що сталося з іншими луцькими Іллічами, уже й встановити важко. Кожного з них тихо прибрали з вулиць.

Ці події були не єдиними, які символічно позначили зміну епох. Багато волинян брало участь у величезному флешмобі – живому ланцюгу 1990 року, який з’єднав Львів та Київ. Цю акцію організував Народний рух України, активні діячі якого працювали і в Луцьку. Один із них – Геннадій Кожевніков – згадував про ті події.

Через Волинь ланцюг не проходив. Волинянам виділили ділянку від автостанції у Рівному до закінчення Гощі. Далі ланцюг продовжили рівняни. Акція відбувалася з 12 до 14 години. По всій дорозі учасників підтримувало місцеве населення. А от вже на відрізку Новоград-Волинський-Житомир люди не приєднувалися. Там населення було залякане комуністичною пропагандою. На цій ділянці стояли рівняни, то в них навіть були проміжки в ланцюгу по 50-100 метрів, бракувало людей.

Повернувшись до Луцька, на Замковій площі рухівці провели віче. Розпочали із того, що зачитали IV історичний Універсал. У ті революційні часи основні події відбувалися саме поблизу замку.

Один із мітингів у Луцьку в той час. Фото з архіву Геннадія Кожевнікова

Тоді, 21 січня, зібралося багато лучан, позносили рядна, повісили величезний портрет Тараса Шевченка. Мітинг був виявом почуттів людей. Казали, що Литва закрила віко труни Радянської імперії, а Україна забила останній цвях.

Про той буремний час сьогодні в Луцьку нагадує хіба меморіальна табличка на будівлі театру ляльок. 19 серпня 1989 року там відбувалася установча конференція волинського осередку Народного Руху України. Цікаво, що саме в театрі у 1991 році відбулася перша в незалежній Україні сесія Луцької міської ради.

Радянська епоха вперто не хотіла відходити. Курйозний випадок стався, коли знімали радянський прапор із будинку міськради. Радянський прапор зняли, а на його місце підняли український. Але через кілька хвилин його опустили і знову підняли радянський. Потім і його опустили, а підняли вже два – радянський та український.

Так вони висіли кілька днів. Але потім радянський остаточно зняли. І почався відлік нової доби.