Враженнями і емоціями від переглянутих кінострічок ділиться фронтмен гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк. Серед сьогоднішньої підбірки гостросюжетний американський бойовик «Джон Уік», фільм жахів «У моїх мріях», психологічний трилер «Джо» та російська драма «Зрада».

«Джон Уік»

(США, 2014)

Режисер: Чад Стахелскі, Девід Літч

Сюжетна класика Голлівуду, штампи та канони, традиції та відповідність стайлу, – все це присутнє в історії Джона Уіка, колишнього найманого вбивці, звичне життя якого переривається вбивством його собаки та викраденням улюбленого «Мустанга». Персонаж Кіану Рівза не на жарт розлютився, бо порушили не лише його спокій, але і святість пам’яті про покійну дружину… Навики ж не загубилися між буднів та свят, і Джон готовий до боротьби, навіть якщо для цього потрібно ризикнути всім. Особисто мене прокачало: від фільму війнуло кращими бойовиками 90-х, які в новітній обгортці не втратили у дусі, а у видовищності якісно додали. Можна, кому треба!

 

«У моїх мріях»

(США, 2014) Режисер: Кенні Леон

Мене як досвідченого поціновувача трешу, доб­ротних жахастиків та різного пошибу «неадекватного» європейського арт-хаусу, часом відверто заносить… Так сталося і з цим фільмом: солодкаво-приторна  телемелодрама про двох незнайомців, які зустрілися посередництвом магічного фонтана й можуть бачитися тільки в снах,  попри відверту примітивність, зайшла легко і невимушено. Так буває, коли не очікуєш чорт зна що, а отримуєш просте, світле, «людяне» кіно. На фоні всіх можливих і неможливих життєвих катаклізмів такі історії сприймаються як цілющий бальзам на зранену душу. І нічого, що наступного дня ви не згадаєте ні акторів, ні імен персонажів: сам процес тримає в стані лайтово-дурманного умиротворення. І це великий плюс!

«Джо»

(США, 2013)

Режисер: Девід Гордон Грін

Ніколас Кейдж, який підписується останні роки на різний недалекий кіноширпотреб, вряди-годи зринає і в досить цікавих постановках. Саме вони, як на мене, реабілітують актора в очах збентеженої громадськості, якій вже навіть і не смішно… Історія колишнього бандюка Джо, який намагається розпрощатися зі своїм непростим минулим і знаходить себе в щоденній виснажливій роботі в лісі. Випадкове знайомство з юним Гарі, який намагається позбутися непідйомного тягаря у вигляді батька-алкоголіка, змушує головного героя відкрити в собі нерозкритий потенціал незачерствілої людяності. І хай фільм страждальницький за суттю і за формою, смакувати в ньому є чим. Раджу любителям розміреного психологічного кіно!

«Зрада»

(РФ, 2012)

Режисер: Кирило Сєрєбрєнніков

ФірмА. Як здалося мені. Вишукана кіношна статика, сповнена гіперживих людських емоцій та персонажів. Історія випадкових знайомих, які не менш випадково дізнаються, що їхні другі шлюбні половинки – коханці. Світ у наших героїв стає з ніг на голову, і в намаганні пристосуватися до нових реалій та викликів вони вдаються до вкрай рішучих кроків… Так, це ще одна ода скривленій історією ментальності жителів Мордору, але за фактом, усі ми ліплені з однієї глини і замішані на одній крові, а тому ніхто не застрахований ні від зрад, ні від падінь з балконів готельних номерів. Життя таке, як у кіно, і навіть цікавіше. Раджу. 

 

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.