Щасливий випадок часами допомагає відкрити цікаві деталі нашої минувшини. Гортаючи старі, пожовклі од часу й сонця аркуші метричних книг, посеред акуратно пронумерованих сторінок, завше тішишся, коли знаходиш ще якесь документальне свідчення із життя наших предків.

Так у метричній книзі про уродини й хрестини малюків (1871 – 1881 роки) Покровської церкви Бран на Горохівщині, окрім безцінної інформації про наших предків, удалося відшукати чернетку доволі цікавого документу із часів Другої Речіпосполитої. За своєю суттю він має безпосередній стосунок до метрики. Напевне тому і був укладений поміж аркушів старої книги.

Йдеться про так званий «присяжний лист» («prysiażnyj list»). Присяга полягала ось у чому: мешканцю Бран Павлу Павліку було необхідне свідоцтво про народження. А що записів про ту щасливу для батьків подію «wobec braku ksiąg metrycznych w tut.[eyszej] parafji za czasy dowojenne» («через відсутність метричних книг у тутешній парафії за довоєнні часи») не знайшлося, то в селі спромоглися відшукати двох чоловіків, які про той день чітко пам’ятали.

Перший із них – Андрій Семенюк у часі присяги (1927) мав 44 роки. На момент народження прохальника йому було 20. Другий називався Савою Малецьким і в 1927-му йому виповнилося 52. У рік народження Павла Павліка Сава уже мав 28 років. Тож, тримаючи у пам’яті спогади про днину в лютому 1903 року, чоловіки і склали означену присягу.

З двомовного тексту дізнаємося імена батьків Павла – Никифор і Домінікія. Доволі симпатично виглядає і  підпис одного із селян-присяжників – Андрія Семенюка за давнім принципом «рукою власною».  Він засвідчував документ і за неписьменного небораку-товариша Саву.

Присяжний лист мав помарки, як-от переплутане ім’я бранця, що потребував свідчень про народження, виправлення у даті подання запиту. Вочевидь тому, лист так і зостався чернеткою без печатки, імен-підписів солтиса й святого отця.