Він одним із перших кружляв літаком над Волинню та їздив на американському авто Поліссям.

Саме там поляк за походженням, французький граф і житель Волині володів прибутковим господарством, жив у модерному палаці. Маєток "вічного" холостяка відвідувала "найгарніша жінка епохи". А взагалі аристократ рідко приймав гостей у резиденції, розташованій у чинному селі Зірне на Рівненщині.

Палац у Зірному. 1920-ті роки

З палицею в руках він повільно прогулювався п'ятикілометровою алеєю у формі лабіринту. Будь-хто міг легко заблукати там, тільки не він - господар маєтку.

Перед смертю Емануель Малинський важко хворів на астму і приїздив у Зірне частіше, ніж у молоді роки.

Підстаркуватий чоловік у супроводі лікаря мало нагадував відомого колись графа. А його пишний маєток пізніше перетворили на санаторій.

Палац Малинських - модна резиденція ХІХ століття

Батько Емануеля - Михайло Малинський - успадкував поліське Березне, але своє помешкання облаштував за декілька кілометрів поруч. Триповерховий палац з вежами, балконами та елементами неоготики був у тренді архітектурної моди. Польський науковець Рішард Мозгол вбачає у красі будівлі "амбіції та жіночу руку" його дружини - Анни Врангель.

Закладка парку у селі Зірне. Початок ХХ століття

Інтер'єр палацу прикрашала ліпнина. Стіни з картинами оббили тканинами. Очевидців вражав протяжний зал, розділений на дві частини вільно стоячими колонами.

Розкішну резиденцію Емануель Малинський називав "замком", а прислуга та селянські діти - навіть "замчищем". Це пов'язують з адресою палацу - вулиця Замкова, 38.

Подарував коханій парк

Навколо палацу заклали парк. Польський дослідник замків та особняків Роман Афтаназі визначив його "хоч і відносно молодим, але найгарнішим на Волині".

Колишній ставок поруч із палацом

Парк спроектували в англійському стилі, де обов'язковими елементами були озеро або річка, широкі світлі лани та групи листяних дерев.

Перед глядачем, що гуляв доріжками, періодично відкривалися ефектні краєвиди. У зірненському парку перелік немісцевих дерев складали старі туї поруч палацу, веймутова сосна, каштан кінський, клен канадський. Переважали тополі, росли дуби, ясени та невелика кількість ялин. Жасмин додавав ароматного запаху, а бузок, первоцвіти та глід - різнобарв'я.

Вночі карбідні ліхтарики освітлювали доріжки з лавочками. Певні локації засадили грабами, створюючи огорожу. Парк пильнувала неозброєна охорона.

Згідно з легендою, Анна Врангель любила осінь, тож чоловік подарував парк. Відтоді, щороку восени, багряне кленове листя на деревах та алеях нагадує місцевим жителям про їхнє кохання.

Парк Малинських спроектував англійський інженер?

Поруч з палацом викопали ставок неправильної форми. Посередині насипали острівець, а на ньому спорудили альтанку.

Туди плавали човнами або ходили мостиками. В озері водилися різні види риб, зокрема форель. Поруч розташовувався звіринець з ведмедем, вовком, павичем.

Парк Малинських заклав автор Уяздового парку у Варшаві - свідчили місцеві перекази. Натомість, Рішард Мозгол припускає, що у Зірному працював не творець варшавського парку, а розробник ставка - англійський інженер, сер Вільям Хірлейн Ліндлейн.

Водонапірна вежа з гвинтовою драбиною всередині

Ймовірно, цей спеціаліст запроектував водні комунікації у непростій болотистій місцині. Інші джерела свідчать, що осушення також проводили під час поліської експедиції російського геодезиста Йозифа Жилінського.

Читати далі на BBC Україна

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.