4 червня 1916 року в ході Першої Світової війни російські війська під командуванням генерала Олексія Брусилова прорвали оборону австро-угорської армії на фронті шириною 340 кілометрів.
Це була нова тактика ведення війни, коли чотири армії одночасно розпочали наступ, і найвдаліша операція росіян в ході війни - були окуповані Буковина, Галичина і частина Волині.
У відповідності з умовами угоди, досягнутої у грудні 1915 року країнами Антанти, Росія взяла на себе зобов'язання розпочати у 1916 році наступ на Східному фронті в обмін на отримання воєнної допомоги з Франції і Великобританії, які планували розпочати наступ на Соммі.
Однак після наступу німців під Верденом, у березні 1916 року росіяни провели вкрай невдалу Нарочанську операцію (на території сучасної Білорусі), в ході якої зазнали значних втрат, після чого було прийняте рішення атакувати не німецькі, а австро-угорські війська, які розміщувались значно південніше і основні сили яких були задіяні в Італії.
План наступу був підготовлений генералом Олексієм Брусиловим і, попри заперечення ряду інших генералів, він був затверджений царем Миколою ІІ, який особисто перейняв на себе командування військами. Згідно з директивою російської Ставки, прийнятою 24 квітня, основний удар мав бути завданий військами Південно-Західного фронту, а допоміжні - Північного і Західного фронтів.
Генерал Олексій Брусилов
Побоюючись, що Німеччина і Австро-Угорщина встигнуть перегрупувати сили після поразки англо-французьких військ під Верденом та італійських - під Трентіно, наступ росіян був прискорений і призначений на 4 червня 1916 року. Згідно із задумом Брусилова кожна з чотирьох армій Південно-Західного фронту мала здійснити свій прорив - хоча це і розпорошувало сили, проте завадило б супротивнику перекинути резерви на напрям головного удару, який був завданий у напрямку Ковеля і Луцька.
Завдяки майже двократній перевазі у живій силі і артилерії, росіянам вдалось подолати ешелоновану оборону австро-німецьких військ, 7 червня зайняти Луцьк, 18 червня - Чернівці, і зламати весь південний фронт австрійців. Це дало можливість 30 червня захопити Коломию і увійти на територію сучасної Румунії. Після того, як 1 липня союзники перейшли у наступ на Соммі, змусивши перекинути на Західний фронт значні сили супротивника, 4 липня росіяни поновили наступ на Ковель і Барановичі, проте зазнали невдачі.
Повторний наступ росіян розпочався лише в кінці липня і після триденних жорстоких боїв їм вдалось прорвати автро-німецький фронт і просунутись вглиб на 80-120 кілометрів - були зайняті Галич, Ковель, Станіславів, Львів. 13 серпня Брусиловський наступ був зупинений через посилення опору австро-німецьких військ, а також великі втрати і втому особового складу росіян.
В ході Луцького прориву (який став називатись Брусиловським після переходу в 1920 році Олексія Брусилова на бік більшовиків) автро-німецькі війська втратили 1 325 000 чоловік вбитими, пораненими і пропалими безвісти (проти 498 900 у росіян), були позбавлені воєнної ініціативи, що врятувало італійську армію від неминучої поразки і змусило Румунію вступити у війну на боці країн Антанти.
