У Луцьку завершився арт-проект «Фікція весни/Душа і природа»

13 травня 2017, в 21:38

Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Спільний арт-проект «Фікція весни/Душа і природа» Марічки Островської і Лєни Шторм у Галереї мистецтв НСХУ мав цікаве продовження і завершення. Відгук глядачів на перформанс мисткинь був настільки активним, що надихнув обох авторок на нове дійство. Отож, закриття виставки 11 травня теж стало перформансом з підведенням певних підсумків, можливістю інтерактиву з глядачами і неформального спілкування. Подія розпочалась у анонсований час о 19 год. 09 хв., що стало своєрідним випробуванням для деяких охочих потрапити на дійство.

Інсталяція художниці була демонтована та замінена стилізованими у картоні деревами та квадратиками пікселів. Зберігаючи основні риси і асоціації «Фікції весни», Марічка видозмінила її задля практичної цілі – можливості зробити напис чи малюнок. Очевидна візуальна трансформація арт-проекту поєдналася з новим поетичним матеріалом поетеси Лєни Шторм у відповідній презентації: шепіт озвучувався за допомогою гучномовця. Навіщо? Важливі речі людського життя часто не набувають достойного звучання, чи не так? Ми мовчимо про те, про що потрібно говорити голосно – так, щоб почув кожен.

Акцентом дійства став стілець – асоціація з дитячим досвідом декламування віршів на табуретці, гарні завчені слова на загал для схвалення оточення. Чи мусить людина практикувати цю модель поведінки у подальшому житті, якщо прагне творчого самовираження? Яким чином це спотворює її власну сутність – її природу?

Глядачі, які своїм захопленням ініціювали розвиток формату, були залучені як співучасники дійства про екологію душі. Їхні враження і думки – такий важливий для кожного мистця feedback– запропонували втілити у словесній чи мальованій асоціації на картонових фрагментах. Імпровізована розмова йшла про природність, щирість, любов, духовність та сміливість бути самим собою. Також лунали мотиви взаємодії мистців між собою, мистців і оточення, вплив кожної дії людини – щирої чи вимушеної – на розвиток власного життєвого сценарію.

Марічка Островська: «Виходить такий собі ланцюжок взаємного обміну. Піксельний ряд, дерева і люди є проектанти енергій один одного і один для одного. Взаємодія слів і думок у реальності дуже велика, хоча ми і показуємо свою незалежність і самодостатність. Насправді це своєрідна приємна залежність, без якої не було б нас справжніх: як зелений колір – результат енергій неба і землі, як дерево, що цвіте, дає плоди, скидає листя… У людей є одна відмінність – ми можемо бути нещирими, та це ненадовго! Правдивість йде через слова і дії. Варто бути природнім від початку і постійно. І це ніколи не пізно зробити».

Лєна Шторм: «Трансформація нашого проекту і заміна пластикових елементів на картонні – наше бажання глибше розкрити тему природності. Починаючи з теми природи як оточуючого середовища, ми перейшли до персоніфікованого контексту – природи в людині, тобто її щирості, справжності, доброти. При цьому подвійна назва нашого проекту символізує те, що кожна зберегла свою автентичність, поєднавши спільні прагнення у співпраці. Це суттєво. Кульмінацією цієї ідеї стало залучення до перформансу аудиторії. Моя імпровізована фінальна віршова мініатюра, яка увібрала в себе всі озвучені сенси, символізує не лише справжність кожного з нас, а й нашу взаємодію: ми можемо бути натхненням один для одного, створюючи єдиний ланцюг. Чи стане ланка кожної людини елементом щирості і доброти, залежить від неї самої. Ми закликали глядачів пам’ятати, що «екологія душі» кожного з нас впливає на людей, природу і світ».

Формат природності був витриманий авторками до самого завершення події – пригощанням для глядачів став домашній хліб з Угринова – малої батьківщини Марічки, а спрагу тамувала джерельна вода з Оконська.