Джерело: Район.Горохів

У парку містечка Берестечко проводять чистку дерев.

Про це повідомила Тетяна Никитюк у своєму дописі на Facebook.

Жінка родом з Берестечка, але проживає далеко за його межами, в Англії. Дізнавшись про вирубку дерев від близьких Тетяна не могла спати цілу ніч. Адже Берестечко для неї дуже дороге.

У тексті вона звертається до земляків аби ті допомоли зупинити знищення дерев.

«Шановні берестюки! Хочу звернутися за вашою допомогою і дуже сподіваюсь на підтримку.

Вчора дізналася від моєї мами, що жахлива подія відбувається у нашому рідному містечку. У самому серці Берестечка, а саме, в нашому парку, проводиться, так звана, чистка дерев. Наша місцева влада стягнула туди усіляку техніку і ріже усе підряд. Це, так звана, весняна чистка парку від сухих і небезпечних дерев. Але... Разом з тим, пиляють, вирубують і знищують велетенські ясени, з яких після обробки вийдуть ідеальні дошки для меблів. Усі ці дерева з поспіхом вивозяться із парку.

Багато людей, а особливо, ті, хто живе поряд, обурені такими діями, але на їхні скарги міська рада не реагує і дерева зникають один за одним. Мешканці зі сльозами на очах проводжають деревину в останню путь. Такий хід подій дуже мені нагадує історію наших Карпат.

Дорогі земляки, цю вирізку дерев треба негайно зупинити, і можливо, ще вдасться зберегти решту дерев. Чому? Тому що парк є ніщо інше, як наша СПАДЩИНА. Це наша спадщина, яку треба берегти, цінувати і передавати із покоління в покоління. Спадщина, яка робить нас неповторними берестюками на цілий світ і повірте, наше славне містечко знають в усій Україні, і навіть за її межами.

Запроектував наш парк відомий садівник Діонісій Макклер. Цим парком спацерував сам король Станіслав Август Понятовський і це історичний факт. Столітні красені ясени були свідками життя наших дідів і прадідів. Вони багато побачили горя і біди на своєму віку.

У розвинених країнах такі парки, як наш, охороняються законом. І ось, наприклад, до Америки їдуть з усього світу до Національного парку Редвуд, щоб помилуватися секвоями, деревами-гігантами. У нас же все вирубують. Скільки років скажіть потрібно, щоб молоді ясенки досягли таких розмірів? В будь - якому випадку, вже за мого віку я їх не дочекаюся. Вирубування таких дерев приведе до нищівних наслідків - зруйнується ціла екосистема парку. Улюблені руденькі білочки, птахи і їжачки залишаться без домівок. Але хто про них думає?

Так ось, на Великдень з'їжджаються усі українці-берестюки додому, до Берестечка. Поспішають з різних куточків світу, долають тисячі кілометрів, щоб зустрітися із рідними, щоб зустріти своє Берестечко. Вдихнути на цілі груди таке знайоме солодке повітря, згадати дитинство, пройтися стежками міста і тим самим парком, який запам'ятався нам нашими романтичними побаченнями під кремезним дубом, гранням футболу у затінку осик, шуканням порятунку і прихистку від палючого липневого сонця.

Цей чудовий парк - це не просто місце для відпочинку - а душа, серце і легені нашого міста. І ось, незважаючи на те, що зараз пізня година, я пишу вам цей лист-звернення, бо я не можу спати. Кричить душа... Усі мої думки про Берестечко, дитинство і вирізані ясени. І не просто ясени, а частинка мене самої в тому ясені і кожного із вас.

Я без вашої допомоги нічого не зможу змінити, бо живу дуже далеко. Тому прошу вашої допомоги розібратися із цією болючою проблемою. Багато з вас, земляків, виросли освідченими і розумними людьми, багато, хто з вас працює в медіах-сферах, в держустановах і маєте можливість змінити цю критичну ситуацію. Багато, хто з вас мешкає у самому містечку, котрим ще болячіше, ніж решті. Жителям і уродженцям Берестечка пропоную згуртуватися в однодумну громаду і разом посприяти на припинення безглуздого знищення парку. Прошу вас зупинити цей вандалізм!

Ми не один раз освідчувалися в любові нашому місту, не один митець був зачарований красою нашого Берестечка. 
Берестечко виростило науковців, лікарів, вчителів відомих у цілій Україні; виплекало героїв, які віддали за нього своє життя, хлопців, які вірно і безстрашно воювали і воюють на Сході України; воно вибавило просто хороших і добрих людей, які надалі проживають в місті і продовжують берестечківський рід.

Гадаю, ми в боргу перед Берестечком, то ж я дуже сподіваюся на вашу підтримку, розповсюдження інформації і допомогу».

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.