Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Про зорі, про те, що вони собою являють, як еволюціонують і зникають із небес, розповів лучанам Макс Кідрук.

Письменник провів у Луцьку другу лекцію на тему «Народження та загибель зірок» у рамках науково-популярного проекту «Quantum». Загалом проект покликаний «розширити наше розуміння, усвідомлення того світу, в якому ми живемо».

Незважаючи на те, що для більшості зорі – це, скоріше, щось абстрактне чи поетичне, те, що надихає чи милує око, автор повністю зосередився на науковій природі речей.

Аби присутні не відчули себе на затяжній парі в університеті чи нудному шкільному уроці, Кідрук пояснював матеріал доступно. Для цього наводив приклади, проводив аналогії, доповнював теорію реальними зображеннями чи 3D-кадрами, розвантажував публіку цікавими відео, а класичні моделі елементів, які приїлися всім ще з часів школи, замінив смайликами.

Насамперед письменник пояснив, що його захоплення пізнанням Всесвіту бере початок ще з дитинства.

«Я справді був напрочуд допитливим хлопчиком. Ще зовсім маленьким я дивився на зорі й думав про те, що це таке. Спочатку уявляв. Так, наприклад, здалеку я бачу дерево, проте дуже погано його розрізняю, але, коли наближусь, то вже вирізняю листочки, гілки, візерунки на корі. Мені було цікаво, якими будуть зорі, якщо я до них наближусь», – розповів Максим.

Він зауважив, що з часом його дитяча допитливість розвинулася в бурхливу уяву. До прикладу, коли автор готувався до всеукраїнського туру з книгою «Жорстоке небо», його зацікавив процес тестувань турбін. Адже досить часто в турбіни літака, зокрема протягом злету, потрапляють птахи, а спеціальні випробування проводять для того, аби визначити, яка кількість «з’їдених» турбіною птахів не позначиться негативно на її роботі.

Основну ж частину лекції доповідач, відповідно до теми, присвятив все ж таки зіркам. Присутні довідалися, що існують різні типи зір, деякі з яких можуть обертатися навколо своєї осі з феноменальною швидкістю. Також зорі можуть змінювати свої фізичні характеристики, хімічний склад і внутрішню будову.

Окремий акцент Макс Кідрук зробив на постаті астрофізика тамільського походження Субрахманьяна Чандрасекара, який через расові упередження не удостоївся своєчасного визнання за зроблені наукові відкриття. Лише в 73-річному віці він отримав Нобелівську премію з фізики, зокрема за дослідження будови Білих карликів – зір із високою температурою та низькою світністю.

Своєю чергою, те, що не завжди провідні вчені можуть докладно й вірно пояснити, здавалося б, звичні для них явища, доповідач підтвердив відеоматеріалом. Так, на представленому записі непідготовлені завчасу науковці намагалися відповісти журналістам на запитання, що являє собою чорна діра. Як не дивно, вчені надали зовсім ненаукові пояснення. Наприклад, один порівняв чорну діру з розлюченим і голодним псом, який зжирає усе, що потрапляє йому на очі.

Таким чином письменник анонсував наступну лекцію в межах проекту, яка буде присвячена саме чорним дірам.