З першого погляду на ці картини мимоволі налаштовуєшся на особливий ностальгійно-романтичний лад, бо вони нагадують кадри з популярних у 70-ті роки французьких та італійських фільмів. Від картини до картини уява розгортає сюжети любовних історії – він і вона, випадкова зустріч, погляди, кохання, розлука…

Проект «Вікна в світ» презентував Павло Варварик у Галереї мистецтв ВО НСХУ. Сюжетні полотна, портрети – загалом 18 робіт – пропонують глядачеві подивитися на світ очима чоловіка, який круто змінив своє життя та захопився живописом.

Перед відкриттям виставки користуємось моментом передпрезентаційної тиші для знайомства з автором – Павлом Варвариком.

Розкажіть про себе. Як доля привела Вас до Луцька?

Я народився в м. Житомирі, зараз мені 48 років. Середню художню класичну освіту за фахом «станковий живопис» здобув у юнацтві в своєму рідному місті. Але потяг до кар’єри військового пересилив бажання стати художником, тому замість художнього вишу я поступив до військового. В 1991 році для продовження служби був направлений до Луцька, де і живу донині. Тут на Волині я служив у різних військах та військових структурах. В 2008 році у званні підполковника вийшов на пенсію, після чого працював в українському бізнесі на керівних посадах.

І яка подія у Вашому житті надихнула Вас на живопис?

Наприкінці 2012 року випадково побачив картини сучасного відомого британського художника Джека Веттріано, вони справили на мене велике емоційне враження і виникло нестерпне бажання спробувати зробити щось подібне чи схоже. Це бажання і змусило практично після тридцятирічної перерви знову взяти до рук пензлі. Але з часом творчість захопила так, що зараз стала основною діяльністю.

Як вдалося пригадати малярську науку часів юності? Ви починали з копіювання картин, які подобалися? 

Копіювання картин відомих художників є однією з складових навчання живопису, дозволяє вивчити техніку цього художника, а головне – навчитися бачити світ так, як він. Таких відомих сучасних художників як Джек Веттріано, Марк Спейн, Володимир Волегов, Брент Линч та Ромеро Ретондо вважаю своїми вчителями на відстані. В Луцьку була виставка моїх копій картин цих художників.

Сьогодні глядачеві пропонуються лише авторські роботи? 

Так. Останнім часом пишу лише авторські картини, яких за цей час вже назбиралося кілька десятків. У луцькій галереї «Срібна линва» відбулися дві виставки моїх робіт: «Він + Вона = романтика життя» у 2014 році і «Кольорові вікна» і 2015 році. У Різдвяні свята мої картини виставлялись в Палаці культури м. Луцька на колективній виставці ARTTalentsCollection.

Як Ви визначаєте стиль і жанр, в якому працюєте? Що вважаєте головним у своїй творчості?

Стиль, в якому пишу свої роботи, я називаю «емоційним романтизмом» або «ретро-романтизмом». Мій основний критерій творчості полягає в тому, що картина митця повинна нести емоцію, заставляти людину зупинитися біля картини, торкнутися певних струн душі. Якщо це відбулося, значить мета досягнута, бо глядач може пробачити недосконалість техніки, але він не пробачить, якщо картина - «мертва».

Сюжети Ваших робіт нагадують улюблені в 70-х роках романтичні історії з неймовірно популярними тоді Аленом Делоном, Ромі Шнайдер, Катрин Денев, Ів Монтаном… Тими глядачами, хто бачив і любив ці фільми, Ваші картини сприйматимуться з особливою ностальгією за молодістю.

Картина «Paroles, paroles…» («Слова, слова…») написана під враженнями від перегляду кліпу відомої пісні у виконанні Даліди (відома французька співачка італійського походження, популярна у 70-ті) та Алена Делона (всесвітньо відомий французький актор). Образи та сюжети, які є в моїх картинах, це люди та ситуації, які трапляються у житті. Окремо можна виділити образ вродливої сучасної жінки.

Тому що я, як художник і як чоловік, вважаю, що цей образ завжди надихав митців до творчості і це те, що дає сили та приваблює і закохує в себе художників протягом багатьох століть.

«Paroles, paroles…»

«Захід сонця у літньому лісі» 

Чи довелося самому пережити сюжет, у подальшому втілений у картині? 

Так, доводилося (посміхається). Наприклад, чоловічий образ на задньому плану у картині «Чорне і біле» написав з себе. Часто жіночі образи написані з реальних людей, з реальних жінок, але буває, що це і просто політ фантазії, якийсь уявний образ, який з’явився в моїй голові. Але обов’язковим є те, що образ, картина, той сюжет, який я втілюю, повинен нести емоцію, енергію, яку я закладаю.

«Чорне і біле»

Представлені сьогодні роботи під загальною назвою «Вікна в світ», крім картин романтичних, мають і інші сюжети. Йдеться про картину «Українська міць», яка привертає увагу образом українського козака. 

Це збірний образ наших захисників, які зараз боронять нашу України на східному фронті. Водночас вона символізує зв'язок покоління сучасних захисників з козацькою епохою.

«Українська міць»

Живопис тепер займає значне місце у Вашому житті, став частиною його стилю. Чи будуєте амбітні плани у мистецтві? 

Так. У всьому, за що я брався у своєму житті в різних напрямках діяльності, я досягав кар’єрних висот та успіху. Тому планую як митець розвиватися надалі і досягти у живописі максимальних результатів.

Автора представив глядачам голова Волинської організації Національної спілки художників України Володимир Марчук. Своїми враженнями про виставку поділилися відвідувачі презентації.

Світлана, дружина і перший критик: «Я вдячна своєму чоловікові за те, що через його творчість я відкрила в собі невідому сторону свого життя. Завдяки його малярству я почала бачити в сучасному світі кольори, емоції, бачити життя з іншої сторони. Я ніколи раніше не думала, що живопис стане мені близьким і таким необхідним в житті. Картини Павла прикрашають стіни нашого житла. Повертаючись додому, я відновлюю сили і релаксую від кольорів і сюжетів його робіт».

Ліана Троць-Александрова: «З часів виставок у галереї «Срібна линва» прослідковується реальний поступ у техніці виконання живописних робіт Павла Варварика. Радує та наполегливість, з якою Павло досягає майстерності. Щиро бажаю натхнення та подальшого розвитку у малярстві».

Олена, відвідувачка виставки: «Мені дуже сподобалася картина «У ритмах пристрасті». Я впевнена, що кожна жінка пережила у своєму житті такий емоційний момент єднання душ і тіл. Картини Павла збуджують емоції і відчуття».

Володимир, глядач презентації: «Мені дуже сподобалося те, що я побачив. Автора знаю протягом 10 років, ще до того, як він почав малювати. Тому був дуже приємно здивований запрошенням на виставку Павла Варварика, якого я знав по спільній роботі в СКФ «Україна». Щиро потішений з таких змін у його житті».

Виставка ретро-романтичних картин «Вікна у світ» Павла Варварика триватиме у нижній залі Галереї мистецтв ВО НСХУ протягом квітня за адресою: вул. Лесі Українки, 2а. Вхід глядачам завжди вільний.

Фото робіт надані Павлом Варвариком

Фото події і текст Марії Пилипчук