Палаци Волині: добре збережені Самчики

Палаци Волині: добре збережені Самчики
  1. Новина відноситься до:

Село Самчики розташовується на самому півдні історичної Волині на річці Случ. Це один із небагатьох населених пунктів краю, який може похвалитися якнайкращою збереженістю давнього шляхетського палацу.

Найраніші відомості про існування Самчиків походять з XVI століття. Тоді це було звичайне невелике поселення, яке належало Острозьким.

У XVIII столітті село переходило у власність, аж поки у 1790-х роках опинилося в руках Петра Чечеля, гайсинського старости. Чечелі – давній шляхетський рід литовського походження, який згодом розгалужився на руську і польську частини. Петро Чечель продав свої маєтки на Брацлавщині і вирішив ґрунтовніше осісти на Волині. Крім Самчиків, володів ще кількома селами і містечками краю. Саме він був ініціатором будівництва великого палацового комплексу з парком.

Невідомо, однак, дати будівництва. Історики припускають, що палац вибудували перед 1800 роком. Хоча споруди, які розташовувалися на території довкола, поставали і на початку століття ХІХ. Автором проекту палацу вважають архітектора Якуба Кубицького.

Резиденція у стилі класицизму гайсинського старости складалася з головного палацу та цілого ряду споруд, які розташовувалися поруч. Це нагадувало млинівський маєток Ходкевичів з музичною залою, філософським будиночком для хімічних дослідів, різними альтанками, оранжереєю тощо. Таке планування маєтку відносить Самчики до одного з найкращих палаців Волині.

Родзинкою усіх споруд був, звісно, сам палац – мурований одноповерховий будинок з високим дахом і підвалом. Головним фасадом, який прикрашали 6 колон іонічного ордеру з широким портиком, виходив на північ. Посередині фронтону містилася велика овальна рама, оточена лавровим вінком й увінчана короною з гербами власників. Біля овальної рами ліворуч – скульптура Церери, римської богині родючості та хліборобства. Праворуч – богиня садів і фруктових дерев Помона.

Непросту структуру мав і задній фасад палацу. Його головний акцент – ризаліт, розташований по центру, декорований орлами і гірляндами. Іншими словами, це дворовий вхід до приміщення, оформлений чотирма колонами, невеликим портиком з ліпнинним барельєфом і ламаними стінами, на яких вікна мають аркове завершення. Обіруч сходів – невеликі скульптури левів. У радянський час у дворі палацу стояв пам’ятник Леніну.

Незвично багатий архітектурний декор отримали 5 зал палацу і кімнати, які вікнами виходили на сад. Найбільшою залою була овальна. Вона справді була округлою у плані, а також мала куполоподібну стелю, всю декоровану ліпнинним орнаментом. Овальна зала містила вигладжені колони кольору слонової кістки. Над карнизом тягнулася ліпнина з рослинним орнаментом. Декор стелі характеризують як майстерно виконаний. Він переходив у голубу люстру з зображеними хмарами. Сама стеля також була блакитного кольору. Тут також – піч і мармуровий класицистичний камін. Те, що тут не збереглося, відновили в недавній час.

Овальна зала мала вікна і кілька дверей. Деякі з них вели до інших вишуканих зал. Ліворуч – вихід в Велику залу з чотирма вікнами, яка раніше слугувала за їдальню. Тут також була піч і камін з темного мармуру. У стінах – ніші, біля яких розставлені меблі і предмети мистецтва. Поверх – ліпнинні барельєфи на різні міфологічні сюжети з рослинним орнаментом, ангелами, зображенням богів. Кімнату прикрашали старовинні годинники, невеликі статуетки, інші предмети розкоші.

Направо від овальної зали – зелений салон, також оздоблений напівкруглими нішами. В одній із них – кахельна піч.  Декор зеленого салону був трохи скромнішим за попередні дві зали. В основному виділявся карніз і ліпнина на стелі.

Серед помітних салонів був ще один, який називали римським через характер декору. Дві колони тосканського ордеру ділили залу на 2 частини з різною висотою стель. Дерев’яні колони покривав алебастр у жовто-червоному кольорі з блакитними жилками. На стінах – ліпнина з зображенням давньої римської зброї, як шоломи, луки, щити і подібне. Можна тут знайти і фігури орлів. У римському кабінеті були «секретні» двері, які вели до трикутних кімнат.

Ще одні двері з римського салону вели до японського, який замикав амфіладний спосіб розташування кімнат. Стіни усієї кімнаті покриті малюнками в рамах. Кожен малюнок на іншу тему: квіткова, людська, орнаментальна, тваринна. Малюнкам притаманний і повторюваний мотив хризантем. За деякою інформацією, автором розписів палацу в Самчиках є Михайло Врубель.

Палац розташовувався посеред парку площею 10 гектар. Перед в’їздом у парк – велика брама, за нею – газон. На стовпах брами – скульптури левів з пісковика, звернених головами один до одного. Недалеко від брами стояли два ідентичні сторожові будиночки з низьким ґонтовим чотирисхилим дахом. Тут також було ще два павільйони. Першим, імовірно, був костел, який з певних причин занепав і його пристосували під псарню. У 1905 році тут уже просто поставили хрест як пам’ять про храм. Історик Роман Афтанази припускає, що церква могла походити з XVIII століття. Її вигляд невідомий.

На території парку був китайський будиночок. Квадратний у плані висотою на два поверхи. Дах виконаний у китайському стилі. Як ідеться на Вікіпедії, будинок цікавий і як приклад улаштування в давнину льодовень. У центрі глибокого льоху споруди вмуровану квадратну камеру, що перекрита підлогою цоколю. Крізь отвір у підлозі до льоху засипали лід, який заготовляли поруч, на річці Случ. У стінах льодової камери розташовані ніші з полицями, де і зберігалися продукти.

В’їзна брама з двома будиночками і двома павільйонами, поєднані муром, творили величний і урочистий вхід на територію парку. За брамою розлягалася алея, що вела до палацу з газоном. Поруч росли пірамідальні тополі, замінені потім на граби. Ще одна алея, обсаджена старими липами, вела вглиб парку. У ньому розміщувалися альтанки і росли різноманітні породи дерев. Можливо, автором був відомий садівник Діонісій МакКлер, проте історик Роман Афтанази, автор багатотомної праці про палаци, такого факту про Самчики не згадує.

Власник Самчиків Якуб Чечель поплатився смертю за підтримку польського повстання у 1863 році. Російський уряд конфіскував маєток і продав. Він вцілів під час Першої світової війни. Був трохи понищений всередині, твори мистецтва з нього вивезли. Після Другої світової війни палац використовував місцевий радгосп під житло, клуб, бібліотеку, фельдшерсько-акушерський пункт, в літній час – під піонерський табір. Для господарських потреб розібрали оранжерею, конюшню й каретну із мезоніном, будинок для службовців.

У 1950-х роках увесь комплекс із парком і спорудами знову зазнав руйнувань. Тільки згодом його оголосили пам’яткою, у 1990 році тут створили музей.

Палацово-парковий ансамбль у Самчиках сьогодні наповнений життям. Тут відбуваються фестивалі, його відвідує багато туристів.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр КОТИС

Коментарі