Водночас він зустрівся з видатними майстрами слова цієї братньої країни, поклонився пам’яті Тараса Шевченка, відвідав меморіальну кав’ярню, в якій любила бувати Леся Україна. Під час перебування нашого земляка на Балканах йшлося й про напрацювання нових книжкових болгарсько-українських проектів.

«Головною метою поїздки був цикл взаємних презентацій болгарсько-українських проектів – книги-білінгви філософських ліричних фрагментів «Игли в съня/Голки уві сні» Анжели Димчевої, де я спільно з Віктором Мельником виступив в іпостасі перекладача, представлення теж у нашому з Віктором виконанні книги поетичних перекладів «Читання піску» Бойки Драгомірецької та моєї поетичної збірки «Сага за свещи» («Сага про свічі») в перекладі болгарською Димитра Христова. Перша книжка побачила світ в Україні в середині січня у поліграфічно-видавничому домі «Твердиня», дві інші – фактично одного дня – першого березня – паралельно, відповідно, знову-таки в луцькій «Твердині» і софійському видавництві «Мултипринт», - розповів Микола Мартинюк.

Знаково, що презентаційні імпрези відбувалися в столиці Болгарії у Шевченківські дні, дев’ятого і десятого березня. За словами Микола Мартинюка, під час його перебування в Софії «відбувся офіційний прийом в Союзі Болгарських Письменників, в ході якого голова цієї творчої письменницької організації Боян Ангелов розповів про саму Спілку, про її місце в житті Болгарії, про особливості та перспективи міжнародної співпраці.

Він ознайомив з творчим доробком провідних майстрів слова, котрі творили і творять сучасну історію літературної Болгарії. Димитр Христов представив мене як митця, розповів про нюанси наших творчих взаємин та інтересів, підготовку взаємовигідних книжкових проектів між Волинню і Балканами, наголосив, що спеціально до цього приїзду в болгарському часописові «Словото днес» («Слово сьогодні») вміщено мою і Віктора Мельника добірки в перекладі болгарською, які загалом репрезентують наші персоналії та творчість тутешньому читачеві». А відтак, це «літературне кавування» завершилося обміном книг, які у перспективі можуть перерости в серйозні й цікаві болгарсько-українські проекти.

Цього дня у мистецькій книжковій крамниці «Софія-прес» відбувся вечір української поезії за участю заступника Надзвичайного і Повноважного Посла України в Республіці Болгарії Ганни Тертичної та аташе з питань культури Посольства України в Болгарії Тетяни Кононової, широкого кола української діаспори в Софії, студентів відділення україністики, яке цього днями, до речі, святкувало 20-річчя з часу створення, Софійського університету імені Св. Климента Охридського, місцевої творчої інтелігенції. Учасниками цього творчого дійства стали: з українського боку – Микола Мартинюк, письменниця Анна Багряна, львів’янка, викладач Софійського університету Оля Сорока, з болгарського – письменники Боян Ангелов, Захарі Іванов, Димитр Христов, Анжела Димчева, Бойка Драгомірецька, Віолета Христова, Георгі Атанасов, Катя Кремзер, Славимир Генчев, Ніко Стоянов, Бойко Вачев та інші.

Попри те, особливий довірливий тон цього міжнародного спілкування задав виступ популярного співочого тріо «И» у складі Марини Драгомірецької, Златіни Тодорової та Елеонори Лонтової, яке виконало дві українські й одну болгарську народні пісні, що тільки додало неповторної атмосфери самому святу.

Другий день перебування волинянина в Софії розпочався з візиту в головний офіс (до слова, колишню штаб-квартиру місцевого гестапо) Асоціації Софійських Письменників, де він мав змогу поспілкуватися особисто з її очільником Захарі Івановим, ознайомитися з роботою цієї творчої структури, основними періодичними й неперіодичними виданнями – часописом «Световете», котрий виходить у 26 країнах світу, його інтернет-версією, що має достоту високу відвідуваність користувачів, антологіями болгарської й української поезії, авторськими книгами, а ще виставкою карикатури художника Тодора Климентова. Захарі Іванов розповів також про особливості співпраці Асоціації з місцевою владою, Софійською мерією, Болгарсько-італійським концерном, приватною австрійською бізнес-структурою, які активно допомагають вирішувати творчі й фінансові питання та проблеми, поділився спогадами про давні плідні творчі взаємини з Петром Засенком, Дмитром Білоусом, Миколою Сингаївським, Миколою Вінграновським, Дмитром Павличком, Іваном Драчем, іншими відомими українцями, озвучив інформацію про недавнє підписання в Києві спільного з НСПУ меморандуму, за яким попередньо домовлено і невдовзі, орієнтовно – восени нинішнього року, має відбутися взаємообмін молодими письменниками з наступним тримісячним вивченням, відповідно, болгарської й української мов і їхньою адресною фаховою підготовкою як перекладачів-белетристів.

Далі творче спілкування продовжилося званим обідом у Болгарському культурному центрі за участю письменників і бізнесменів Христо Славова й Георгі Гилова. Принагідно присутні оглянули передювілейну виставку художніх полотен живописця Благовеста Зерліева.

Як і планувалося, заходи цього дня завершилися представленням книги «Игли в съня/Голки уві сні» Анжели Димчевої в Національному Палаці Культури Болгарії – літературному клубі «Перото» («Перо»), яке модерувала співавторка письменниці, художниця, журналістка Райна Дамяні. У мистецькій вечірній імпрезі взяли і мовили слово письменники та художники, друзі авторки, зокрема, Захарі Іванов, Димитр Христов, Анна Багряна, Анжела Димчева, Бойка Драгомірецька, Димитр Васін, Павліна Павлова, Максим Максимов, Катя Кремзер, Бісерка Райкова, Тотко Найденов, Георгі Константинов, Хайрі Хамдан та інші. «Я у своєму виступі на презентації розповів про особливості появи задуму та власне матеріалізації проекту в такому вигляді, яким його отримали читачі, нюанси і труднощі перекладацької роботи, привідкрив інші плани творчої взаємодії з балканськими побратимами й посестрами», - зазначив М. Мартинюк. Короткі спічі тих, хто виступив цього вечора, були перемежовані класичною музикою у виконання піаністки Міли Міхової. Прозвучали окремі сторінки презентованої книги з уст авторки й волинянина як перекладача.

Відтак учасники дійств наголошували, що ці творчі заходи – одні з найбільш промовистих за останні кілька років між Болгарією й Україною. Третього дня в Софії спільно з Анжелою Димчевою і Бойкою Драгомірецькою Микола Мартинюк переглянув експозицію в Національному історичному музеї Болгарії, побував у гостях в людини-легенди, класика болгарської літератури, поета Любомира Левчева. Цей митець поділився спогадами про свої поїздки у складі урядових делегацій в Україну, продемонстрував високу державну нагороду – орден «За заслуги», який 1997 року йому вручив особисто тодішній Президент України Леонід Кучма, продемонстрував українське видання своїх поетичних творів «Зорешлях». А відтак розповів про творчі взаємини з Дмитром Павличком, Іваном Драчем, Миколою Сингаївським, Романом Лубківським, підписав книгу своїх вибраних поезій «Сімдесят сім».

І нарешті, під «завісу своєї мандрівної творчої епопеї», в останній день перебування у Болгарії, наш земляка разом з Димитром Христовим та Анею Багряною поклав квіти пам’ятника Тарасові Шевченку. А після цього відвідав меморіальну кав’ярню «До і після» на вулиці Христо Белчева, 12, де любила бувати за свого приїзду до Софії, брала участь у творчих імпрезах Леся Українка.

Микола Мартнюк також зустрівся з Христо Черняевим, переклад поетичної книги «Єдина любов» якого завершує та сподівається зреалізувати так само білінгвою.