Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Йти вперед, боротися і не здаватися навіть під час великих випробувань для України закликали лучан під час відзначення річниці з дня смерті Тараса Шевченка.

Громадська панахида, приурочена до річниці смерті Тараса Шевченка, відбулася 10 березня у Луцьку.

Відслуживши панахиду, митрополит Михаїл зазначив, що цей день для українців завжди наповнюється великим патріотичним змістом, тому що в його біографії так близько помістилися день народження та день смерті. Він зауважив, що з розуміння вічності людина безбожна живе один день, який для неї тягнеться як тисяча років, а для людини, яка живе у Бозі, тисяча років проходять як один день.

Митрополит відзначив, що про Тараса Шевченка пам’ятають вже 200 років, а праця цієї людини ніколи не є до кінця оціненою, можна лише дещо констатувати – що зробив, але наскільки багато любив, вболівав, оцінити складно. Життя Тараса Шевченка, з його слів, є прикладом для нас, тому у цей день люди не приходять не до груди каміння і металу, а до образу, який шануємо, людини, про яку пам’ятаємо, яку цитуємо. В образі цієї людини бачимо не лише окремо взяту особу, а й ідею, державу, сьогоднішнє, вчорашнє та надіємося на майбутнє.

Михаїл наголосив, що ми ростемо та змінюємося, тому що усе більше шануємо наших Героїв. Він зауважив, що протягом десяти останніх років українці змінилися і приходять до пам’ятника Шевченку як до живої людини, а не до ідола. Це означає, що він для нас жива людина, з якої ми хочемо черпати щось особливе, чого нам не вистачає. Видимою ознакою цього, з його слів, є живі квіти, а не пластмасові вінки. «Штучної пластмасової любові», мовляв, усе менше, а люди переходять на живе та натуральне, говорять про те, що Україна – наша держава, а не якийсь пострадянський простір, що на сході наші кордони, наш Крим, а Шевченко – наш геній. Митрополит зазначив, що душі лучан прокидаються і вони приходять сюди не «для галочки», а за покликом душі, щоб вшанувати з живими квітами.

Михаїл побажав, щоб цей день був еволюційним кроком зростання та зміни українців на краще. Він наголосив, що за будь-яких труднощів, завжди треба рухатися вперед. В житті Тараса Шевченка було гасло жити і рухатися вперед, які б життєві перипетії його не зустрічали, він все одно творив, писав, ніколи не здавався. Тому у часи чергових випробувань для українців можна перед пам’ятником Шевченку сказати, споглядаючи на життя генія, «ніколи не здавайтесь», рухатися вперед, трудитися і завжди боротися.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.