Волинян кличуть на літературні читання
16 лютого о 12.30 в читальній залі бібліотеки будуть цікаві літературні читання «Волинська рідна сторона», присвячені 110-ій річниці останнього приїзду Лариси Косач на Волинь за участю письменника, літературознавця й взагалі – шаленого краєзнавця Сергія Синюка. Письменник родом з Тернопільщини, бібліотекар за освітою, письменник і дослідник за натурою, краєзнавець за покликанням. Кожна його зустріч читацькою аудиторією – це знання, інтерес до історії Волинського краю й, безперечно, – гарний настрій. Організатори заходу запрошують усіх охочих.
Ось для ознайомлення передмова з книги Сергія Синюка «Тисячоліття волинської книжності», яку ми презентуватимемо нашим читачам:
Кілька слів до читача
«До Т. Шевченка українському народові кілька тисяч років не було чого читати. Та й Шевченка народ читати не міг, бо був неписьменний до середини 1920-х років». Отак безапеляційно висловився учасник однієї з дискусій на «Фейсбуку». «Це ж з якого терикона треба було гепнути, щоб не помітити багатства літератури княжої доби, книжників Ренесансу, барокової пишноти...» – подумалося відразу. Інтуїція не підвела: учасник дискусії виявився доцентом Донецького університету. Втім, стан обізнаності з давнішою нашою літературою не вельми залежить від географії – і на ультрапатріотичному заході країни ситуація не набагато краща. Даються взнаки зусилля радянської школи, де, за влучним висловом Антона Санченка, «був суцільний «Бєжин луг» від другого класу по десятий», а «дрєвнєрусская» література, починаючи від «Повісті минулих літ», плавненько звертала до протопопа Аввакума.
Знахабніти до кінця й оголосити, що української літературної традиції тривалістю щонайменше в кілька сотень років «нє било, нєт і бить нє может», радянській освіті заважали слова канонізованого радянською-таки системою Івана Франка: «Ми не повинні забувати, що й перед Котляревським у нас було письменство і були писателі». Але отих, згаданих Каменярем, «писателів» згадували здебільшого побіжно-факультативно, перевидавали без перекладу, давньокнижною важкозрозумілою мовою. Тому й склалася в Україні нетипова для Європи ситуація. Чосер і Шекспір, Лопе де Вега й Сервантес, Корнель і Расін, Ганс Сакс і Еразм Роттердамський для наших сусідів по континенту – цілком актуальна класика. Імена їхніх сучасників, що жили й творили в Україні, назве заледве один українець із сотні. А знайомством із їхніми творами може похвалитися один із тисячі.
Уже чверть століття автор цих рядків займається історією волинської книжності як комплексу літературної творчості, книговидання та книгорозповсюдження. Ґрунтовні наукові монографії на дану тему, сподіваюся, ще попереду. А ця книжечка не претендує на повноту. Її мета – вказати дорогу до невеликої, проте значної частини незнаних досі скарбів української літератури».
https://bohdan-books.com/catalog/book/121510 – а за цим посиланням можна переглянути інформацію про книги Сергія Синюка й книги за його редакцією (для загального ознайомлення).
