Джерело: Волинські Новини

За тиждень після Коляди, напередодні Нового року (за старим стилем), – Щедрий вечір. Це залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об’єдналися, і тепер маємо Щедрий вечір, або свято Меланки.

Унаслідок розбіжності між Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарями, українці відзначають Новий рік двічі: офіційне святкування припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, нині називається Старим Новим роком.

У надвечір’я Нового року (13 січня) в церквах відбуваються урочисті богослужіння на закінчення старого року, щоб подякувати Богові за вже отримані ласки й попросити нових на наступний рік. Як і на Святий вечір, цього дня також готують святкову вечерю, яку в народі величають щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі й кутя, і ковбаси, й холодець, і шинка...

Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий вечір як значне свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля не святкує, бо Щед­рий вечір у галичан – напередодні Водохреща, тоді як на Наддніпрянщині це Голодна кутя, Богоявленне надвечір’я.

На Щедрий вечір батько ховається від дітей за пирогами – символом щедрості, багатства. Відтак голова родини запрошує всю сім’ю до столу, до щедрої куті – щоб у достатках і спокої других свят дочекатися.

Щодо страв Щедрого вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніп­ром печуть пироги з м’ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на півдні України фігурують бублики, а в гуцулів – вареники чи, як вони кажуть, «пироги».

У різних районах України – свої ворожіння. Ось деякі з них: дівчата виходять на вулицю й виглядають, яка тварина зустрінеться першою, мовляв, таким і буде суджений: якщо пес, то лихим, а життя собачим, вівця – тихим і сумирним тощо; біля воріт насипають три купки зерна, а вранці перевіряють: якщо неторкане, то сімейне життя буде щасливим, і навпаки.

Цього дня, за традицією, хлопці й дівчата ходять від хати до хати та щедрують. Бажають господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту в новому році. Щедрування супроводжується магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Величальних обрядових новоріч­них пісень – щедрівок – співають окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині. Співають також щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні. За давнім звичаєм, коли дівчата починали ворожити, парубки викрадали в них удома ворота або хвіртки, хай як стерегли їх господарі. Щоб повернути втрату, батько дівчини мусив ставити могорич.

Легенда про Меланку

За стародавнім міфом, окрім сина, у всеєдиного Лада, вірного побратима бога Місяця, була донька, яку всі називали Миланкою, бо вона була дуже мила й чарівна.

Якось, коли Місяць був на полюванні, лютий змій викрав зі срібного терема Миланку й запроторив у підземне царство. Визволив дівчину славний богатир Безпальчик-Васильчик і з нею одружився. Ось чому після Щедрого вечора святкують Василя, у жертву приносять свиню, яка вважається місячною твариною, а Васильчик став покровителем цих тварин. Тому, за народними звичаями, на Меланку готували свинячі нутрощі, по них ворожили, яким буде врожай, а зі свинячих ніжок варили «дриглю» (холодець), щоб у людей не боліли ноги. Вшановували Меланку-Миланку за якомога багатшими столами.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.