Джерело: Волинські Новини

Три роки тому жителі мікрорайону Вересневе в Луцьку вийшли на протест проти облаштування притулку для безхатченків у приміщенні місцевої амбулаторії. Міська влада пішла на поступки й зупинила створення соціального центру, та замість того, аби розширити медзаклад, перетворила частину будівлі на руїну.

Про це йдеться на сторінках щотижневої газети Волинські Новини (№ 49).

НА ПРИЙОМ ДО ЛІКАРЯ – ДВОМА МАРШРУТКАМИ

Амбулаторію загальної практики – сімейної медицини №3, що розташована в мікрорайоні Вересневе, звели ще 1957 року. У двоповерховому приміщенні було обладнано кабінети для лікарів різних профілів, три палати стаціонару, маніпуляційну. Проте сьогодні працює лише одна частина амбулаторії, яка надає невеликий спектр медичних послуг.

83-річна Надія Іванівна Пуць прийшла до дільничного лікаря, бо дуже розболілося серце. Зазвичай, каже жінка, викликає дільничну додому. Лікар завжди приходить у будь-який час, ніколи не відмовляє старенькій у допомозі.

«Раніше було багато лікарів і на першому, і на другому поверхах. Зараз лише два сімейні. Вони нас скеровують до вузькопрофільних спеціалістів у поліклініку №1 або №3, – розповідає Надія Іванівна. – Дорога непроста, двома маршрутками. Мені дуже важко їхати туди, та й затратно. На ліки витрачаю по 200-300 гривень, а до всього – більш як десять на дорогу. Та й у тих поліклініках не завжди приймають, можуть і перенаправити».

Повноцінним медичний заклад пам’ятає місцевий житель Микола Ільченко. Чоловік приїхав працювати на цукровий завод після інституту. Тоді амбулаторія була прикріп­лена саме до заводу. У медзакладі приймали хірург, офтальмолог, був рентген та працював масажист. Потім амбулаторія почала занепадати.

«Другу частину амбулаторії обов’язково треба відремонтувати. Це можливо, потрібно лише захотіти міській владі, – наголошує Микола Іванович. – Тоді упродовж п’яти робочих днів могли б приймати вузькопрофільні лікарі, один день – один лікар. Стаціонар зробили б».

Сьогодні в амбулаторії працюють два дільничні лікарі, один раз на тиждень приймає невропатолог та два рази гінеколог. У середньому один дільничний приймає 30 людей на день, працюють у дві зміни. Особливо важко, кажуть, у період відпусток. Один лікар має встигати і на прийом, і відвідати хворих удома. Викликів вистачає, адже у мік­рорайоні живе багато пенсіонерів та молодих сімей з немовлятами.

Окрім прийому, в медзкладі також роблять аналізи сечі й крові, щеплення та кардіограми. Окремої кімнати для здорових дітей, які очікують на щеплення, немає, так само, як і нема кімнати для відпочинку персоналу.

РЕМОНТ В АМБУЛАТОРІЇ РОБИЛИ… КОСМЕТИЧНИЙ

У кабінеті лікаря – патьоки на стелі, тріснута стіна. Виконувач обов’язків завідувача амбулаторії, сімейний лікар Олена Свиновей каже, що робоча частина приміщення також потребує капітального ремонту. Дах під час сильних опадів протікає, електропроводка та водогін старі. Часом електроприлади вимикаються через замикання.

«Місця не вистачає, але бракує і ремонту приміщення, що функціонує зараз, – наголошує пані Олена. – Коли зі стелі починає капати дощ, то вода заливає всю документацію. Був грибок на стінах, ми його самі вивели. Намагаємося власними силами латати, де найнеобхідніше, але самостійно багато не зробиш».

Заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення Володимир Лотвін зазначає, що ремонт у цій частині приміщення робили ще 15 років тому, щоправда, косметичний. Міська влада допомагає у розв’язанні деяких дрібних ремонтних робіт, але будівлю потрібно ремонтувати капітально.

«Цьому приміщенню майже шістдесят років. Робоча частина дуже потребує ремонту, але іншу теж потрібно зробити. У 2013 році громадська організація, яка хотіла облаштувати тут притулок, розпочала ремонтні роботи. Зробили демонтаж усього приміщення, а потім просто залишили розвалини. Як я знаю, управління охорони здоров’я Луцької міськради подало заявку на управління капітального будівництва для виготовлення проектно-кошторисної документації на це приміщення. Але поки проекту наче немає, – розповідає пан Володимир. – У мікрорайоні Вересневе проживає близько п’яти тисяч людей. Також за заявками обслуговуємо сотню жителів навколишніх сіл. Наш медзаклад приймає пацієнтів від народження, тому вдень, звичайно, тут можна побачити черги відвідувачів. Роботи досить багато».

КІЛЬКІСТЬ ПАЦІЄНТІВ МОЖЕ ЗНАЧНО ЗБІЛЬШИТИСЯ

Володимир Лотвін застерігає, що незадовго до Луцька може доєднатися Гіркополонківська сільська рада, тоді амбулаторія буде просто не в змозі прийняти усіх хворих.

Жителі села Гірка Полонка відвідують амбулаторію на Вересневому і сьогодні. Сільська голова Ніна Симонович каже, що так люди економлять час і гроші.

«На території нашої сільради є амбулаторія, проте із села Полонка дорога туди коштує 12 гривень, а до луцького медзакладу пішки можна пройтися. Тому люди записуються на прийом в амбулаторію Вересневого, – пояснює сільська голова. – Там нашим жителям ніколи не відмовляють. Думаю, якби медичний заклад розширили і там приймали вузькопрофільні лікарі, то люди з інших сіл теж зверталися б туди. Районна лікарня розташована в селі Липини. Для жителів нашої та сусідніх сільрад то далека дорога».

Проблеми цієї амбулаторії доб­ре знає житель мікрорайону Вересневе, депутат Луцької міської ради від фракції «УКРОП» Борис Смаль. Під час останньої сесії міськради депутат подав запит міському управлінню охорони здоров’я та департаменту фінансів щодо передбачення в проекті бюджету на 2017 рік витрат на проведення повного капітального ремонту амбулаторії.

«Частина цього медичного закладу – в катастрофічному стані. Після призупинення робіт із облаш­тування тут притулку для безхатченків будь-яке виділення коштів просто зупинилося, – зазначає Борис Смаль. – Я звертався до міського голови щодо включення у проект бюджету 2017 року коштів на капітальний ремонт, отримав відповідь, що гроші передбачать лише на ремонт покрівлі. Проте ми розуміємо, що після цього амбулаторія повноцінно працювати не зможе, оскільки в половині внутрішніх приміщень відсутня підлога, а стіни перебувають у напівзруйнованому стані. Поданий запит – це лише початковий етап, залежно від відповіді управлінь, будемо вирішувати, як діяти далі. Але ми не залишимо цю справу, оскільки відтягування ремонту цього приміщення ще на рік може закінчитися руйнуванням усієї будівлі».

Анастасія КОРЕЦЬКА