У луцькій "Книгарні Є" відбулася публічна лекція про геодезичну дугу Струве і її історію на Волині.

Про історію мореплавної астрономії, проблему довгот і подальші градусні вимірювання розповідав краєзнавець Олександр Котис 14 грудня.

Відвідувачі дізналися, що все почалося з проблеми орієнтування на морі, коли європейські країни споряджали великі експедиції з пошуку нових земель. Так, ключовою проблемою було визначення координат на місцевості. Найбільшу проблему становила саме довгота, яку поміряти у XVI-XVIII століттях було непросто.

Мореплавці мали різні інструменти – астролябії, гномони, секстанти, врешті-решт годинники, але принципово проблема вирішувалася усе ж не на морі, а в перших європейських обсерваторіях – Паризькій та Грінвіцькій.

Так, у Парижі Доменіко Кассіні запропонував метод визначення довготи за спостереженнями чотирьох найбільших супутників Юпітера. А в Грінвічі науковці переважно працювали над методом спостереження положення Місяця серед зірок.

Не обійшлося без культурних феноменів. Олександр Котис навів приклад із роману Умберто Еко «Острів напередодні», в якому автор описав так званий Всесвітній католицький годинник. Це карта з позначенням єзуїтських місій у світі, для яких був визначений місцевий час і довгота. Це мало спростити справу мореплавцям, але немає точних відомостей, чи існувала така карта насправді.

Інший приклад – творчість Вольтера, який провів асоціацію з лимоном і мандарином, описуючи французьку та англійську школи. Так, у Франції було багато прихильників Рене Декарта, який вважав, що Земля витягнута до полюсів (тобто схожа на лимон), а прихильники Ньютона в Англії вважали, що Земля сплюснута до полюсів (схожа на мандарин). Проблему вирішили в другій половині XVIII століття, коли переконалися, що Земля таки більше схожа на мандарин.

Допомогли у цьому так звані градусні вимірювання, якими займався також Фрідріх Вільгельм Струве. Поруч із ним працював генерал Карл Фрідріх Теннер. Експедиції Струве і Теннера дали можливість поміряти дугу меридіана довжиною понад 25 градусів. Опубліковані праці з описом вимірювань авторства Струве вважаються класикою геодезії.

Експедиція Карла Теннера робила вимірювання у Волинській губернії у 1830-х роках. Тут астрономи і геодезисти минулого проклали біля 30 триангуляційних трикутників. А загалом дуга містить приблизно 260 трикутників.

У 2005 році дуга Струве була занесена у перелік світової спадщини ЮНЕСКО. Біля Луцька у селі Крупа експедиція поставила один із пунктів (вершин трикутника), про що зараз свідчить напис на меморіальній таблиці на крупівських висотах.

Детальніше: Волинські трикутники Струве: коли астрономія перетинається з історією

Фото Книгарні Є