Джерело: Інформаційне агентство Волинські Новини

Незважаючи на те, що де-юре співвласниками музею-скансену поблизу села Рокині є три суб’єкти, де-факто його фінансує лише один – Волинська обласна рада. Водночас, директор скансену, який є теж і співвласником, не маючи плану розвитку музею, вимагає мільйони інвестицій нібито на розвиток закладу. В зв’язку з цим депутати облради можуть залишити заклад в 2017 році без дотації. Тим паче, що такі наміри в депутатів вже були.

У травні цього року у стінах обласної ради йшлося про те, щоб зняти з дотації музей під відкритим небом. Проте, аби не накопичувати борги, його все ж профінансували. Директор скансену Олександр Середюк, як варіант виходу з ситуації пропонував, щоб обласна рада вийшла з переліку співвласників. Мовляв, тоді зможе «зайти інвестор». Також Середюк пропонував обласній раді й інший варіант - повністю забрати скансен на свій баланс, виплачуючи йому як автору експозиції роялті.

Проте, відповідно до звітних документів, Волинська облрада, фактично, залишається єдиним співвласником, який регулярно вкладає кошти в його розвиток. Не йшлося останнім часом і про потенційних інвесторів, зацікавлених вкладати гроші в музей.

Із трьох співзасновників інвестує лише один 

Нині частка обласної ради в «Музеї історії сільського господарства Волині – скансен» становить 51%. Ще 45% належить директору музею Олександру Середюку і 4% Тимофію Янко. За період з 2002 по 2016 роки обласна рада профінансувала музей на 3,8 мільйона гривень. В той час як Олександр Середюк за цей період вніс сумарно лише 17 тисяч гривень (в 2009, 2010 та 2016 роках, відповідно).

Проте, в довідку щодо фінансування за рахунок внесків засновників та надходжень від статутної діяльності вказав майно скансену як власну інвестицію в музей. Експозицію пан Середюк оцінив у не багато і не мало, а в 3,4 мільйона гривень.

Слід зазначити, що бухгалтер музею підписувати дану довідку відмовилась, адже, по факту, Середюк вніс реальних коштів лише на 17 тисяч гривень. А в бухгалтерському обліку «інвестиції» Середюка в 3,4 мільйона не вказані.

Таким чином, засновники Середюк та Янко, в порушення вимог пунктів 4.3 та 6.6. статуту, не виконували зобов’язання щодо фінансування музею.

Що стосується видатків та надходжень, то заробляють в музеї, переважно, продажем квитків та наданням платних туристичних послуг. Головні статті видатків - зарплата і комунальні послуги. В рік на дані потреби потрібно в середньому 400-500 тисяч гривень. На оплату праці витрачалось 74,3%, на енергоносії - 6,4%.

При цьому, видатки на розвиток музею, покращення якості надання послуг, розширення їх асортименту, що могло б збільшити надходжень від здійснення статутної діяльності, практично не здійснювались. Як наслідок, надходження від здійснення статутної діяльності музею були незначними - 734,6 тис. грн за період з 2001 по 2016 роки. В співвідношенні до річної потреби витрат на утримання музею ці кошти становлять від 13,8 до 27,6 відсотка, тому дефіцит покривають засновники, а по-факту лише один із них – Волинська обласна рада.

Замість бізнес-плану – перелік витрат

У липні 2016 року депутати облради під час засідання профільної комісії доручили пану Середюку розробити бізнес-план розвитку музею та активніше працювати в напрямку залучення європейських грантів. На що Середюк надав план розвитку, який являє собою лише перелік інвестицій, розміром майже 6 мільйонів гривень. Серед них – розширення і модернізація експозицій музею, проведення науково-дослідницьких заходів, модернізація матеріально-технічної бази тощо.

Слід зауважити, що найближчим часом в директора музею Олександра Середюка закінчується трудовий контракт. Відповідно до статті 26 Закону України «Про музеї та музейну справу» керівники державних та комунальних музеїв призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту на п’ять років за результатами конкурсу.

Під час проведення конкурсу кандидати на етапі співбесіди презентують проект програми розвитку закладу культури на один і п’ять років. До того ж, програма розвитку є однією з обов’язкових умов контракту з керівником державного чи комунального закладу культури.