Україна-Польща: на рівні громадян немає проблем. Історикам – потрібен діалог
Українсько-польські стосунки нормалізує діалог між громадянами
— Непорозуміння між Польщею та Україною можливо подолати створенням україно-польської інституції, — говорить польський історик Павел Коваль, 41 рік. — Обмін інформацією і спільна робота наших науковців можуть розвантажити політиків від вирішення історичних питань.
Минулої п'ятниці в Києві відбувся круглий стіл "Як розмінувати українсько-польську історію". У заході взяли участь два десятки істориків і політиків обох держав. Того дня президент України Петро Порошенко перебував у Польщі з офіційним візитом.
— У вирішенні історичного питання потрібно збільшити участь громадянського суспільства, — вважає польський дослідник Томаш Стриєк. — 10 років тому в нас з'явився термін "політика пам'яті". Говорили, що треба забрати історію в істориків і віддати її суспільству. Польща величезні гроші витрачає на музеї та інституції національної пам'яті. Нашим державам потрібні публічні дискусії щодо подолання історичних конфліктів.
22 липня цього року Сейм Польщі визнав геноцидом проти поляків українсько-польський конфлікт на Волині під час Другої світової війни.
— Для мене це не просто питання відносин між країнами, адже я родом із Волині, — каже голова Аграрної партії України Віталій Скоцик, 44 роки. — Українсько-польські стосунки для мене — це першою чергою стосунки між людьми. Сьогодні на рівні громадян у нас немає великих проблем. Необхідна дискусія серед істориків.
Друге — спільні цілі. Безпека для наших країн є зараз пріоритетом.
Також важливий діалог між людьми. Він має бути постійним. Це третє.
Четвертий крок — сприяння молодому поколінню. Сотні тисяч українських студентів навчаються в Польщі. Важливо, щоб і поляки за програмами обміну могли більше знайомитися з Україною. Варто діяти в обох напрямках рівноцінно.
П'ятим кроком має бути створення українсько-польської фундації. Вона могла б стати основою для обміну молоддю і культурного розвитку.
Довідка. Волинська трагедія - продовження українсько-польської війни. Розпочалась після проголошення ЗУНР ще 1918 році. Бажання українців мати власну державу не сподобалась полякам. Європа ж виступила на їхньому боці. А згодом і більшовики визнали за Польщею цю територію. Все завдяки спільним військовим діям українців і поляків. І саме на цвинтарі, куди йшли українці з ходою, спочивають ті, хто допоміг полякам здобути незалежність. Втратою своєї. І саме біля нього, за іронією долі, польські націоналісти вимагали від українців покаяння за 1943 рік. Як і тоді, так і зараз, Кремль лише потирає руки. І чекає поки українці, і поляки розсваряться, кажуть наші історики.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
