Волинь у літературі: Тарас Шевченко
Тарас Шевченко відвідав Волинь у 1846 році як співробітник Київської археографічної комісії. Є достеменно відомі пункти його перебування, проте певна частина шляху Кобзаря досі залишається предметом довгих дискусій і суперечок істориків. Вони зазначають, що волинська подорож вплинула на Шевченка і в його творах вряди-годи зустрічається волинський слід.
Один із них – у повісті «Прогулка съ удовольствіемъ и не безъ морали». Подаємо її уривок мовою оригіналу з копіями сторінок рукопису.
***
…На поляхъ Волыни и Подоліи вы часто любуетесь живописными развалинами древнихъ массивныхъ замковъ и палатъ, нѣкогда великолѣпныхъ, какъ, напримѣръ, въ Острогѣ или Корце. Въ Корце даже церковь, хранилище бальзамированныхъ труповъ фамиліи графовъ Корецкихъ, сама собою въ развалину превратилась. Что же говорятъ? О чемъ свидѣтельствуютъ эти угрюмые свидѣтели прошедшаго? О деспотизмѣ и рабствѣ! О хлопахъ и магнатахъ! Могила, или курганъ, на Волыни и Подоліи большая рѣдкость. По берегамъ же Днѣпра, въ губерніяхъ Кіевской, Полтавской, вы не пройдете версты поля, не украшеннаго высокой могилой, а иногда и десяткомъ могилъ. И не увидите ни одной развалины на пространствѣ трехъ губерній. Кромѣ развѣ у богатаго затѣйника-помѣщика нарочно развалившійся въ саду деревянный размалеванный храмъ Весты а ля ротонда Тиволи. Что же говорятъ пытливому потомку эти частые темные могилы на берегахъ Днѣпра и грандіозные руины дворцовъ и замковъ на берегахъ Днѣстра? Они говорятъ о рабствѣ и свободѣ. Бѣдная, малосильная Волынь и Подолія, она охраняла своихъ распинателей въ неприступныхъ замкахъ и роскошныхъ палатахъ. А моя прекрасная, могучая, вольнолюбивая Украйна туго начиняла своимъ вольнымъ и вражьимъ трупомъ неисчислимые огромные курганы. Она своей славы на поталу не давала, ворога деспота подъ ноги топтала и свободная, нерастленная умирала. Вотъ что значатъ могилы и руины. Не напрасно грустны и унылы ваши пѣсни, задумчивые земляки мои. Ихъ сложила свобода, а пѣла тяжкая одинокая неволя…
Копії рукопису та автопортрет з Порталу Шевченка
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.