«Наш голос», 18 листопада 1921 року

Народня освіта. В літі цього року, в розмові зі шкільним інспектором одного з наших повітів про стан шкільництва й заміри шкільної влади на біжучий шкільний рік, прийшлось почути освідчення слідуючого змісту: «українські школи поволі відкриватимуться там, де буде найбільша пекуча потреба того, а польські, де тільки можна було – там вони вже є». І отже, з численних дописів і оповідань селян, легко собі уявити, як виглядає ця наша «українська» школа по селах, в котрих, на становиськах учителів сидять або Поляки, або Росіяне («малороси вчорайшого дня») або просто ріжні неуки й недоучки, котрі не тільки мови української не тямлять, а навіть у своїй (польській чи російській) дуже і дуже кульгають. Правдивих українських учительських сил по наших селах є дуже мало, бо не так то легко українській інтелігентній людині одержати таку посаду.

Перепис населення. Загальний перепис населення (конскрипція) на Волині закінчено при повній байдужості місцевого українського населення. Ніякого опору чи негативності до того не проявлялося. Щож торкається до списових влад, то тут були спроби робити «політику». Так наприклад в Луцьку, для вербунку списових комісарів (районових) було розліплено запрошення Луцького Староства, в котрому зазначалося, що а працю по спису буде виплачуватися винагорода в розмірі 4, 000 марок. На це полакомилися де-які місцеві українські безробітні інтелігенти і рада заробітку зголосили свої бажання до праці. Але коли прийшлося, то не всіх їх було знайдено в «списках» та доручено їм роботу, бо очевидно п. головний списовий комісар м. Луцька – Гевцель не наважувався перед де-ким виголошувати свої «інструкції» і ставити вимогу, щоб українське населення записувати «руським» і мову «руською», бо – мовляв – українського нічого нема.

Військова бранка. Закінчено також прийом молодих хлопців (1899 і 1900 рр.) до військової служби. Ставилися всі без ріжниці національностей. Вслід за прийомом принята від новобранців присяга, але до служби їх ще не притягнуто.

Волиняни, 20-і роки ХХ століття

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.