Вулиця Нестора Бурчака простягнулася між вулицями Винниченка та Шопена. Вона оминає навчальні корпуси Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, пролягає біля Меморіалу і виходить на Шопена в районі кільця.

Ще не початку ХХ століття цієї вулиці не існувало. Територія була заболочена, якісь споруди могли стояти лише край нинішньої Винниченка. Наприкінці 1920-х років тут почали будувати державну гімназію імені Тадеуша Костюшка. Частина корпусу були витягнута вглиб району. Це і поклало початок вулиці, вважає краєзнавець Вальдемар Пясецький. Перша назва – Гімназійна.

Другий містобудівний акт, який заклав початок вулиці як міського об’єкту, стало будівництво містечка для державних службовців, яку називали урядовою колонією. Котеджі містечка розкинулися на нинішніх вулицях Літній та На Таборищі, а дорога між містечком і католицьким кладовищем (нинішній Меморіал) стала вулицею, яку назвали іменем польського генерала Казимира Пуласького. Вулиця тягнулася від нинішнього перетину з вулицею На Таборищі.

В часи війни вулиці кілька разів змінювали назву, а в 1960-х об’єдналися. Некрасов – російський поет ХІХ століття. Його ім’я вулиця носила до 2009 року, коли була була перейменована на Нестора Бурчака, ректора Луцького педагогічного інституту у 1980-х роках, депутата.

Сьогодні вулиця не має наскрізного проїзду. З вулиці Винниченка – тупик між корпусами університету. Основна проїна гілка плавно перетікає в Ярощука і Потапова в районі університетської каплички.

Над вулицею височіють дерева Меморіалу, кілька будинків колишньої урядової колонії та кілька нових житлових корпусів.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.