Палаци Волині: камерні Голоби

  1. Новина відноситься до:

Затишний, камерний, спокійний – як ще можна означити давній палац Вільгів у Голобах? Занедбаний. У тому сум, але й шарм руїн великої Волині.

Голобами можна захоплюватися довго. Тут і давні храми, палац і навіть пункт геодезичної дуги Струве, пам’ятки ЮНЕСКО. Правда, останній на поверхні ніяк не показаний – він поки що тримає таємниці в землі і в книжках з історії.

Голоби розташувалися в середній частині сучасної Волинської області. Нині в містечку проживає трохи більш як чотири тисячі жителів. Воно існує вже щонайменше 500 років. Голоби як і більшість подібних містечок вряди-годи передавалися (купувались, дарувалися, записувалися тощо) у власність різним магнатам. Оскільки Голоби дуже постраждали під час Північних воєн і в 1708 році були спалені дотла, у той час були засновані неподалік нові Голоби. У XVIII столітті Голоби належали Вільгам, представникам давнього шляхетському роду Речі Посполитої.

Їхні нащадки і почали розбудовувати палац. Немає точних відомостей, коли саме – на початку XVIII століття, чи вже в другій половині. Як прийнято, садиба зводилася разом з парком і порядкуванням природного ландшафту. Палацовий комплекс оточував парк площею 15 гектар. Липи, пірамідальні італійські тополі та ялини, надвіслянські тополі, каштани, дуби, клени, акації прикрашали його.

Палацовий комплекс складався із кількох окремо розташованих споруд. На територію двору в’їжджали крізь браму у вигляді двоповерхового будинку з проїзною аркою посередині. Брама мала чотирискатний дворівневий ґонтовий дах і оздоблені пілястрами фасади з балконом. Посеред даху – купол. На ньому на металевому стержні висів викарбуваний герб Вільгів з зображенням єдинорога.

Напроти брами стояв основний корпус палацу. Історик Роман Афтанази не зміг знайти відомостей про вигляд обійстя зовні і всередині. Єдину оцінку можна давати з малюнку Наполеона Орди, зробленого через 100 чи більше років після побудови. Малюнок з підписом «Brama i ruiny pałacu Familij Wilgów» показує вигляд уже після пожежі. Історик припускає, що сам палац міг походити зі старіших часів.

Малюнок Наполеона Орди біля 1870-х років

У сусідньому будинку була велика концертна зала з місцем для оркестру. Тут також давали театральні вистави. Тут же була невелика оранжерея для вирощування пальм і фігових дерев. Там сімейство любило влаштовувати кавові посиденьки. Цей корпус після пожежі ХІХ століття зробили житловим, а в міжвоєнний час перебудовували. Оренжерею розібрали. Натомість прибудували частину з бароковим фронтоном і колонами, які підтримували балкон.

Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Зображення з книги Романа Афтаназі Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej

Усе це збереглося до нашого часу, хоч і в зміненому вигляді, крім основного корпусу палацу. Брама втратила купольну надбудову. Парк суттєво зменшився у розмірах і не доглядається, як раніше. Найгірша ситуація з бічним палацовим будинком, якому добудували колони.

Він перебуває у дуже занедбаному стані, без вікон, стіни руйнуються, підлоги і перекриття вже нема. З 1979 року це пам’ятка архітектури. У колишній в’їзній брамі зараз церква.

Фото з ua.igotoworld

Колишня в'їзна брама. Фото з Вікіпедії

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр КОТИС

Коментарі