У Луцьку презентували нову книжку письменника Андрія Любки«Кімната для печалі». Це збірка сюжетно не пов’язаних між собою оповідань, які, однак, можна вважати й романом, якщо прийняти тезу, що головним героєм цього роману є самотність.

Про це повідомляє ГО «Мистецьке об’єднання «стендаЛь»

До книги увійшло 11 оповідань. Автор каже, що у початковому варіанті їх було 15, однак редактор тексту і близький друг автора, письменник Олександр Бойченко порадив залишити ті, які об’єднані спільним настроєм та спільною темою.

«Стилістика із поетичної мови – вона десь перекочує у прозовий текст. Можливо, ці оповідання – це реінкарнація якогось такого поетичного зовсім мого світовідчуття. І якщо «Карбід» був почасти брутальною прозою, тому що там були якісь такі ситуації, які обурювали читача, які йому не подобалися. То «Кімната для печалі» - це книжка, в якій, навпаки, часто занадто затишно», - ділиться автор.

Зі слів Андрія, найбільше читачам подобається перший текст – оповідання «Жінка і сірники» про любов ліричного героя до дівчини у хеджабі.

Говорили також про те, де молодим авторам шукати сюжети для творів. Любка радив придивитися до того, що нас оточує, бо, за його словами, і речі, і стіни, мають пам’ять. Так, у романі і з’явився образ кімнати – письменник переїхав до Ужгорода і винайняв житло. Йому наснилися попередні власники квартири у будинку, якому вже майже 90 років:

«Мені стало цікаво, скільки разів на цьому ліжку кохалися, а скільки тут у когось болів зуб. З цього і почався процес написання оповідання, який зазвичай триває довго, доки у блокноті не назбирається достатньо окремих фрагментів та образів, які можна об’єднати у завершену історію».

Після презентації книги розмови плавно перейшли на закарпатське вино. Андрій зізнався, що закарпатського не п’є, однак ніколи закарпатцям про це не каже.

Цікаво, що Луцьк потрапив у топ-міст України, де б хотілося жити автору. Комфортно письменник почувається також у Чернівцях та Ужгороді.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.