Третя зустріч в рамках проекту «Луцьк – багатокультурне місто» від генерального консульства Республіки Польща в Луцьку стосувався історії поляків у Луцьку в міжвоєнний час. Нагадаємо, перші дві – про караїмів та євреїв.

З публічною доповіддю 6 жовтня у приміщенні Волинського обласного театру ляльок виступив історик, культуролог, працівник «Будинку історичних зустрічей» у Варшаві Томаш Куба Козловський.

Його доповідь стосувалася різних сторін суспільного життя в Луцьку у 1919-1939 роках. Так, історик розповів, за яких обставин Луцьк став підпорядковуватися відновленій польській державі. Він нагадав події Першої світової, які призвели до суттєвого перемалювання кордонів у Європі. У 1919 році польські війська боролися з більшовиками за Луцьк. Це не було єдиним чи визначальним боєм, Луцьк багато терпів воєнних лихоліть у той час. Однак став він символічним. За кілька років у місті на вулиці Бернардинській (тепер Градний Узвіз) спорудили пам’ятник 18-ьом польським оборонцям Луцька, які загинули у тому бою.

Після війни новій владі довелося відновлювати багато життєво необхідних споруд міського і державного урядування. Першою великою будівельною акцією стало створення житлового кварталу для держслужбовців.

Читати більше: Урядова колонія: оригінальний куточок міжвоєнного Луцька

Томаш Козловський зазначив, що відбулося відкриття багатьох інщих важливих інфраструктурних об’єктів – міського стадіону, радіостанції, пристані тощо. У 1920 році місто відвідав Юзеф Пілсудський, а в 1929 році – президент Ігнатій Мосціцький. Він мав урочистості в головних грамах різних релігійних громад (у православному, католицькому соборах, у кірсі лютеран, Головній синагозі та караїмській кенасі), після чого поїхав на відкриття міського летовища, де влаштували великий обід.

В той час активно розвивалися преса. Виходили різні газети польською, українською, німецькою, караїмською мовами. Типологія видань була дуже різноманітною – від дитячих до спеціалізованих технічних газет.

Активно розвивався польський театр. Все почалося від Міського театру імені Юліуша Словацького. Потім він змінював назви, реорганізовувався, був одним із найбільш мандрівних театрів Польщі.

Кількість польського населення міста за міжвоєнний час суттєво зросла, натомість єврейського – зменшилася. Особливо активними були різні громадські організації – автомобільний клуб, Товариство жінок, Польський народний дім, Товариство ремісників і багато інших.

Демографічний злам відбувся під час Другої світової війни. Значна частина поляків Луцька була вивезена на Сибір, хто міг – поїхав раніше у західні краї нинішньої Польщі. Нині там проживає багато поляків, вихідців з колишніх східних воєводств.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.