Вулиця Кривий Вал — одна з давніх вулиць луцького середмістя, яка простягається від Набережної до вулиці Глушець, перетинаючи вулиці Богдана Хмельницького та Лесі Українки. Тут є ряд пам'яток архітектури конструктивізму та цегляного стилю. На початку вулиці збереглися старе плиткове мощення тротуарів та бордюри початку XX століття. Це одна з найгарніших вулиць центрального Луцька, де майже немає новобудов.

Назва вулиці відображає давнє функціональне призначення території. Тут був вал із укріпленнями. Коли в XIII—XVI століттях Луцьк активно підіймався в економічному і політичному значеннях, відбувалася активне освоєння території для розширення міста. Північною межею в цей час стали хрещаті яри, де були поставлені укріплення з міськими воротами. Головними вулицями цього району тодішнього Луцька були Пречистенська та Староволодимирська. Пречистенська завершувалася В'їзною баштою на північних укріпленнях княжого міста.

Поряд з укріпленнями розташовувався Пречистенський монастир з храмом Успіння Пресвятої Богородиці та церква Святої Параскеви П'ятниці. У XV столітті відбувалося й освоєння території за межами укріплень. Тут були утворений єврейський цвинтар.

У 1803 році почалася ліквідація північних укріплень. Були ліквідовані й кладовища. Територія починала швидко забудовуватися. На місці колишніх укріплень було утворено кілька нових вулиць, які тягнулися вздовж валів.

Саме на цій вулиці на початку ХХ століття з’явився один із перших луцьких кінотеатрів «Одеон». Після Першої світової війни в цьому приміщенні заснували Луцький міський театр імені Юліуша Словацького.

Наприкінці тридцятих тут збудували головну пошту. Будівля стала окрасою міста, оскільки дуже добре репрезентувала стиль функціоналізм, який тоді був популярний у Європі.

Серед інших яскравих будівель – приміщення «Укртелекому», споруда на перетині Кривого Валу з вулицею Лесі Українки, жовтий будинок на перетині з вулицею Богдана Хмельницького та ряд житлових будинків у районі музичної школи.