Оповідка з часопису «Молоде село» 1935 року про річку Горинь. Видання існувало з 1929 по 1939 роки, публікувалось українською та польською мовами. Текст цікавий як поетичними образками автора, його колоритною українською мовою, так і спостереженнями про культуру, пов’язану з річкою.

***

Гарна та мальовнича наша Горинь зі своїм зигзагуватим коритом. Як вуж снується вона поміж широчезними зеленими лугами вкритими буйною та густою травою. Багато сіл, міст та містечок вкрило її береги. Здавна давен вабить вона до себе людність своїми краєвидами. Багато памяток старовини маємо по її берегах, котрі свідчать про ту ролю, яку відогравала Горинь в минулому. Старі надгоринські замчища та кургани-могили вимовно свідчать про те, що були тут великі події. Була вона свідком тих великих мандрівок народів, які відбувалися на Волині, як Аварів, Хозарів, Скитів та інших, котрі по собі зоставили сліди в формі курганів-могил, яких до сих пір бачимо ще багато. Бачила вона й ті кріваві напади татарські, котрі досить густо бували в цих околицях. Велике й економично-господарче значіння мала Горинь свого часу. Була вона одна з найважніщих доріг, по котрій з Волині йшло збіжжа, дерево, дьоготь, поташ та інше геть аж до Гданська й заграницю. Ще зовсім недавно ціла Горинь була запружена пасами, биндюгами та галерами з пшеницею.

Розливається Горинь два рази до року: весною й літом в косовицю. Рівень води при розливі сягає часами досить високо, бо до 6 м. від нормального її стану. Особливо великим був розлив весною 1932 року, коли було навіть в Оржеві залито водою 8 хат, а комунікація по вулицях (на Мишакові) була човнами. Подібна повінь була ще в 1878 р.

Розлив відбувається звичайно в той спосіб: «Горинь прибуває». Цей процес «прибування» звичайно буває десять день. Дальших десять день вода стоїть «на мірі». А після цих десяти днів починає спадати й спадає також десять днів. Між людьми є повіря, що вода тоді почне спадати, коли хоч одну людську жертву прийме, себто утопленика.

Вода – темна. Досить великі хвилі котяться грізно по цьому морі води та наповнють страхом душу не одного прибережного мешканця. На десятий день після того, як вилялась Горинь, – приходить до нас «Подолянка». Кольор води міняється. Вода прибирає барву глинясто-жовту. Особливо «Подолянку» виразно видно при другому розливі – в косовицю (друга половина червня і початок липня). Люде мають таку прикмету, коли вода не стоїть «на мірі» (після виливу) девять день, то конче буде друга повінь в косовицю й відповідно до цього стараються залагоджувати справу зі збором сіна. Але ця друга повінь звичайно робить багато шкоди, бо часто випадає так, що займає або ще траву або вже готове сіно.

Люде вірять, що «Подолянка» завше приносить потоплених, через що вона є в їх очах грізніща ніж вода Горині.

Як одна так і друга повінь вносить багато різноманітности в тутейше життя. Особливо діти тішаться з цих розливів, бо весною їздять на кригах ніби на човнах, а літом плюскаються поміж зеленою травою цілими днями та ловлять рибу. Крім цього велика вода приваблює силу різного дикого водного птаства, котре зникає, як пройде вода. Після розливу літом, звичайно багато зостається по різних лужечках риби, котру ловлять діти часто руками.

Другий розлив звичайно буває меньший. Рівень води буває від 3 до 4 метрів від нормального стану.

Заслав на Горині. Акварель Наполеона Орди. З Краківського національного музею

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.