У Волинському краєзнавчому музеї 15 липня відкрилася виставка «Фігури та оброчні хрести як елемент народної культури» за участю автора фотографій Павла Савчука.
Лучанин зібрав колекцію із понад 150 фото, частину з яких представив у музеї. Він віднедавна працює у Ківерцівському національному природному парку «Цуманська пуща», багато років захоплюється мандрами рідним краєм і досліджує місцеві цікавинки.
У подорожах Волинню Павло Савчук звертав увагу на хрести-фігури біля доріг, на окраїнах населених пунктів, на роздоріжжях.
Він помітив, що на Поліссі, а це Волинська, Рівненська, Житомирська області, південь Білорусії, придорожні хрести оздоблені символами Страстей Господніх: молоток, драбинка, обценьки, спис, палка з губкою, півник та іншими.
Дослідник зауважує, що селяни переважно не можуть пояснити, що означають ці знаки і взагалі яке призначення цих фігур.
«У 1960-х було масове знищення таких хрестів: їх зрізали, спалювали чи використовували в будівництві, – розповідає автор фотографій. – Більшість хрестів, які у волинських селах стоять зараз, зведені в 90-х роках. Та оскільки народна традиція була перервана на тривалий час, люди забули, що колись означали ті чи інші атрибути. Змінилося і трактування встановлення придорожніх хрестів».
Вважається, що на в’їзді в село хрести ставили для захисту, як обереги. На роздоріжжях – на могилах самогубців чи тих, хто загинув наглою смертю. З фігурами пов’язано багато переказів і легенд: що вони відводять хвороби, перетворюють людей на перевертнів, допомагають завагітніти тощо. Віруваннями в те, що хрести мають якісь магічні властивості, дослідники пояснюють їх прикрашання кольоровими стрічками, рушниками, фартушками і хустками – це ніби дари.
У давніші часи на хрестах біля доріг заввишки п’ять і більше метрів вішали тільки рушники, які заборонено було знімати. Виставку фотографій доповнили експонатами з фондів Волинського краєзнавчого музею– тканими рушниками початку ХХ століття з різних районів, що помітно по візерунках, техніці вишивання, кольору полотна.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
