У Луцькому замку демонстрували винаходи Леонардо да Вінчі. ФОТО
Винаходи геніального Леонардо да Вінчі, давні пристрої, які були прототипами сучасних та військове знаряддя давніх часів: познайомитися з технологіями минулого можна у Луцькому замку.
Виставку технології минулого облаштували у приміщенні льоху, що на території Луцького замку поблизу Владичої вежі. Експозицію мали змогу оглянути гості арт-шоу «Ніч у Луцькому замку».
У рамках експозиції демонстрували моделі винаходів від доісторичних часів до творінь легендарного Леонардо да Вінчі. Серед них – винаходи, що використовувалися у військовій справі (наприклад, скидач драбин, шипи, тарани), будівництві та повсякденному житті наших предків.
Так, смичкова дриль існувала ще у кам’яному віці: у дерев’яний брусок вставляли металевий наконечник. Мотузку накручували та робили отвори у стінах, або ж видобували вогонь з дерева.
Відомості про одометр, або пристрій для вимірювання відстані, зустрічаються у 3-му столітті до нашої ери у Китаї. Обертання коліс візка приводили у рух шестерні, шестерні обертали вал, а вал приводив до руху диск, що складався з двох частин – металевої та дерев’яної. Через певну відстань (одну милю) зі спеціальних отворів до ящичка падали камінці, яких згодом достатньо було порахувати для визначення подоланої відстані від одного до іншого пункту.
Демонстрували також машину для нанесення насічок на напилку - перший теслярський механізований винахід.
Реконструйований дверний замок, який використовувався дві тисячі років тому, являє собою засув зі стрижнями, що заважають руху засува у зачиненому стані. Спосіб відчинення дверей був незвичним для сучасності: в отвір у дверях потрібно було просунути руку з великим ключем (часом до метра завдовжки) та потрапити у потрібні отвори.
Експонати-винаходи Леонардо Да Вінчі не застосовувалися за часів геніального митця, але знайшли своє застосування у наступні століття. До прикладу, штурмова драбина, але більш модернізованого типу застосовується зараз у пожежників.
Серед інших експонатів – давній підйомний кран зразка 14-15 століття, який був майже повністю дерев’яним. Цікаво, що для скидання вантажу на землю не потрібно було застосовувати людської сили – це відбувалося автоматично.
Соліпіл (у перекладі з давньогрецької «куля бога вітрів Сола»), або куля Герона цікава тим, що всередину наливали воду, підігріваючи пристрій знизу, а внаслідок закипання води куля оберталася зі швидкістю 2600 разів на годину. Такий винахід Герона Александрійського використовувався винятково для розваги та не мав практичного застосування.
Роботу давнього освітлювального приладу-прожектора можна продемонструвати, використавши замість свічки, наприклад, ліхтарик сучасного мобільного: раніше всередину пристрою вставляли запалену свічку, світло якої підсилювалося завдяки дзеркалам та лінзам. Такі прилади, розташовані у ряд, колись використовувалися у театрах для освітлення сцени.
Як приклад давнього годинника демонструють свічку зі спеціальними насічками, що позначали часовий проміжок в одну годину. У свічку вставляли металеву деталь, яка випадала, коли свічка догорала, тож годинник був і своєрідним будильником.
Відвідувачам розповіли, що з приміщення льоху, де розташувалася експозиція, підземним ходом можна дістатися до церкви Івана Богослова, руїни якої захищені згори металевим накриттям. Через аварійний стан об’єкта, його не відкривали для відвідувань під час Ночі у Луцькому замку.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.