Попередниця 51-ї ОМБ – 15-та гвардійська дивізія – першою вступила у війну, - пише колишній воєнкор солдатської газети «Сын Родины» Оскар Малиновський.
На Волинь я приїхав із Волгограда у гості до рідної сестри, якій уже понад 90 років. У Нововолинську на ринку звернув увагу на номер «Волинських Новин», де на першій сторінці була стаття «Табір 51-ї бригади під Волновахою розстріляли безжально, показово».
Знав про цей трагічний випадок із розповідей, але дуже мало. А тепер знаю правду. Купив ще кілька примірників газети, щоб відвезти у Волгоград, передати місцевим ветеранам, у музеї. Нехай росіяни читають і знають, які страшні справи роблять в Україні сепаратисти.
Свого часу я проходив військову службу в 15-й дивізії, працював у солдатській газеті кореспондентом. Вона виходила у роки війни і повоєнний час. 15-та гвардійська Харківсько-Празька Ордена Леніна, двічі Червонопрапорна, орденів Суворова і Кутузова стрілецька дивізія за 75 років вписана золотими літерами в історію колишнього Союзу. Потім вона була перейменована в 51-шу окрему механізовану бригаду, тепер – 14-та бригада. Моя розповідь – про мужність і героїзм захисників Батьківщини.
Юний воєнний кореспондент Оскар Малиновський
У вересні 1939 року в місті Горькому на базі 50-го Червонопрапорного стрілецького полку імені Ворошилова і другого дивізіону 17-го артилерійського полку 17-ї Горьковської дивізії було організовано 15-ту стрілецьку дивізію. Першим командиром був досвідчений офіцер, полковник Степан Іванович Черняк, комісаром – полковий комісар Степан Лаврентійович Хромов. Бойовий шлях новоствореної дивізії розпочався 19 грудня 1939-го – вона брала участь у війні з фінами. За доблесть у боях в квітні 1940-го 815 солдатів і командирів дивізії отримали ордени й медалі, а 12 – звання Героя Радянського Союзу.
15-та стрілецька дивізія розташувалася табором неподалік міста Виборга. Після перепочинку отримали наказ про передислокацію на Кавказ. Вояки поїхали залізницею у Вірменію, в місто Ленінакан (тепер – Гюмрі). Війна з німецько-фашистськими загарбниками застала дивізію саме там. Наприкінці вересня 1941-го дивізія прибула на Південний фронт, де зайняла лінію поблизу Мелітополя. Незабаром її перекинули в район станції Іловайської. Звідти вона здійснила стокілометровий марш важкопрохідними дорогами під безперервними бомбардуваннями ворожої армії. І 16 жовтня 1941-го зайняла оборону за кілька кілометрів від села Дякового Луганської області. 1 листопада фашисти розпочали наступ. Зав’язалися сильні бої. Гітлерівці кинули в бій 16-ту танкову дивізію та піхотну «СС «Вікінг». Гвардійці 50-го стрілецького полку підбили з гармат, підірвали гранатами й підпалили пляшками з займистою сумішшю 45 ворожих танків. Загалом у боях під Дяковим 15-та стрілецька дивізія знищила більш як 2000 солдатів та офіцерів противника, понад 100 танків, захопила 200 автомашин, два штабні автобуси та легковик із трупом німецького генерала Ренеса.
За три місяці неперервних боїв, з 28 вересня до 30 грудня 1941 року, 15-та стрілецька дивізія розбила 2-гу румунську бригаду, 1-шу гірсько-стрілецьку дивізію німців, завдала тяжких втрат італійській дивізії, знищила 13 тисяч німецьких солдатів та офіцерів, 344 автомашини, 202 танки. За цей період було взято в полон 462 військових, збито 5 літаків, захоплено 56 гармат, 73 кулемети, 78 мінометів, безліч іншої зброї. Бойовий шлях дивізії пролягав у населених пунктах Луганської та Донецької областей. Січень дивізія провела на відпочинку поблизу Іванівки. А в кінці місяця зайняла оборону біля Дебальцевого. За час оборони на цій ділянці командування дивізії велику увагу приділяло навчанню снайперів. За 2,5 місяця майстри відмінної стрільби знищили 2000 солдатів і офіцерів ворога. У цьому велика заслуга снайпера, уродженця Дебальцевого Миколи Ільїна – він сам знищив за цей час 75 фашистів.
Скоро дивізія здала свою лінію оборони іншому з’єднанню і, залишивши Донбас, перейшла до резерву. Попереду були Сталінград, Харків, Курська битва та інші бойові операції, де вона брала участь. Але перші бої у Другій світовій війні дивізія провела в Донецькій і Луганській областях. Там зараз воюють бійці з бригади-продовжувача традицій героїчної дивізії.
