Джерело: Слово правди

У Володимир-Волинському історичному музеї налічують понад 18 тисяч експонатів, більшість з яких є недослідженими і зберігаються у сховищі. Та серед тих, які виставлені на огляд відвідувачів, - старовинні ікони, можливо, роботи Тараса Шевченка, а також багато зброї і прикрас, яким сотні, а то й тисячі літ. А ще саме приміщення оповите містикою та загадковістю. 

Тут переплітається минуле й сьогодення. Навіть у повітрі відчувається ледь помітний запах старовини. Адже саме тут знаходяться мовчазні свідки минулих століть і тисячоліть, які зберігають таємниці князів, вельмож, воїнів, відомих письменників та діячів, а також простих людей, які жили задовго до нас. А ще працівники цієї скарбниці пам’яток розповідають про привидів, які сновигають по кімнатах і навіть відчиняють вікна. 

«Це було ще у старому музеї, який знаходився біля Успенського Собору. Пам’ятаю, декілька разів доводилося бачити відчинені вікна, які зачинялись зсередини, а потім їх хтось або щось відчиняло. Оскільки об’єкт знаходився під охороною, то одразу спрацьовувала сигналізація.  У деяких випадках доводилось виїжджати і вночі, щоб перевірити, чи не злодії бува прокралися. Але ніхто нікого не бачив.  Хто був тим «бешкетником» - залишалось тільки здогадуватись. Хтось з відвідувачів розповідав, що бачив жінку у білому, яка переміщалась у повітрі. Особисто я ніколи з подібним не зустрічалась, проте одного разу трапився випадок, який налякав мене. Якось прийшла на роботу і, зазвичай, робила записи у журналі. В якийсь момент повз мене щось промайнуло і зникло. Я підняла голову, але нічого не побачила. І тільки знову взялась за роботу, почула шурхіт і все повторилось. Мене охопив страх. Я стала шукати, що б це могло бути і побачила велику ворону, яка сиділа у залі. Звідки вона тут взялась і чому не спрацювала сигналізація – не можу пояснити. Але тоді я добряче налякалась», –​ розповідає провідна наукова співробітнця музею Олена Черенюк.

  «Це не єдиний випадок, пов'язаний з містикою. Якось під час екскурсії один з відвідувачів почав водити у повітрі руками, а згодом поділився враженням, що у кімнатах, де знаходиться зброя, і все, що пов’язане з нею, важка енергетика. А от там, де  висять ікони – вона настільки сприятлива, що хочеться перебувати там якомога довше. Та й це закономірно, адже будь-який предмет несе у собі енергетику, як позитивну, так і негативну. І якщо, наприклад, у кімнаті є сокира чи меч, якими вбивали, то ніякого позитиву від них не можна чекати. Подібне відчуття і від могильної плити», –​ продовжує розмову  ще один співробітник музею Богдан Янович.  

У нас знаходиться понад 18 тисяч експонатів, більшість з них ще не досліджені і зберігаються у сховищі. Можна собі уявити, скільки таємниць вони у собі криють! Відвідати музей приїздять багато людей, серед яких науковці, історики, археологи, філологи. Чимало з них пишуть дисертації та здійснюють дослідження. 

Найстаріші предмети історії, які виставлені на огляд, збереглися з часів кам’яного віку. На перший погляд вони доволі прості, але, якщо придивитись, то на деяких можна помітити тонку роботу майстра. Мало кому відомо, що саме у цих стінах знайшли свій притулок листи та матеріали академіка Агатангела Кримського. Згідно з припущеннями, висловленими Петром Заклектою, «Портрет невідомого», який знаходиться в одному із залів, написав Тарас Шевченко. Привертають увагу відвідувачів старовинні дзеркала дев’ятнадцятого століття, у дерев’яних рамах, одне з яких висить при вході до музею, а інше у сусідній кімнаті. Від людей доводилось чути, що дивитися у них небажано, оскільки, енергія, яка йде звідти, є недоброю. Воно й не дивно, адже хоч працівники музею і не знають, кому вони належали, все ж не важко здогадатись, що свої відображення бачило там немало людей. А якщо вірити у те, що дзеркала зберігають інформацію, то й висновки напрошуються самі собою. Одна знайома розповіла, як виходячи з музею, зупинилась  біля дзеркала причепуритись і побачила у відображенні позаду себе… дівчину у білому вбранні. Спочатку вона подумала, що це ще одна відвідувачка також вирішила поглянути на себе, але коли обернулась, нікого позаду неї не було. 

   Зайшовши у зал, у якому знаходяться твори сакрального мистецтва, одразу можна відчути спокій і умиротворення. А рука сама тягнеться перехреститись. «Чимало відвідувачів, які є глибоко віруючими, а також і ми, працівники музею, інколи молимось перед іконами. Адже вони мають особливу силу, бо написані ще у  XVI столітті. Тож уявіть собі, скільки на них молилось людей  і свідками яких подій вони є. Серед них – ікона Спаса Нерукотворного (16 століття) та Одигітрія (18 століття). Деякі ми реставруємо. Усього у колекції налічується 50 ікон, а на Волині їх близько десяти. Якось одна дівчина, якій доручили реставрацію, побачивши, якою старовинною є ікона, розплакалась. Настільки переповнювали її почуття»., - розповідає Богдан Янович

   За склом, серед експонатів в око впадає дивна ложка. Матеріал, з якого вона виготовлена, здається  незрозумілим. 

«Це – ложка з кокосу, оздоблена декоративним різьбленням.  Можливо, її привіз хтось із паломників. А ось хрест XVIII століття, на якому є напис про скасування кріпосного права Олександром ІІ.  Ледь помітний тризуб, викарбуваний на цеглині, які налічується п’ятсот років», - ділиться пан Богдан.

 Ще один цікавий експонатом, який подарували музею містяни, - шабля (1920 року). Нею був нагороджений житель села П’ятидні  пан Назарук за порятунок поранених  на річці Західний Буг рід час радянсько-польської війни. І меч часів Київської Русі IX-XII століть, що був знайдений у річці Лузі місцевими мешканцями і відреставрований.

Кожен музейний експонат має свою історію, часто оповиту таємницею.  Кожному варто відвідати музей і самому переконатися у тому, наскільки багата наша історія і відчути на собі енергетику кожної старовинної речі.