Ревізії українних замків 1545 року стали своєрідними звітами королівських ревізорів про обстеження стану обороноспроможності прикордонних замків. Серед них на Волині розташовувалися Володимирська, Луцька й Крем’янецька твердині. Люстрації, окрім детальних описів місць локації замків, стану збереженості веж, мостів, арсеналів, інших замкових споруд, забезпеченості провіантом та фуражем, містили цікаві деталі із міського повсякдення. 

Маємо насправді фантастичну можливість читати те, як описували і що бачили люстратори (ревізори) 1545 року в Луцьку. До них входили дяк, господарський (великокнязівський) дворянин Лев Потійович Тишкевич та луцький і берестейський біскуп, радник великого князя з політичних та економічних справ Юрій Фальчевський.

***

Їздили ми спеціально біля всього міста тутешнього Луцького, дивлячись і довідуючись про справи і лад міський... Недобрим усе є. Найперше, нема потреби шукати до міста воріт – скрізь діри, все пошарпане й занепале, де роботи початі – не закінчені. А приглянути нема кому – лентвійт перекладає на війта, а війта доброго немає, бурмистри на райців та лавників складають [обов’язки], а райці з лавниками на поспільство. Люд посполитий на старших своїх нарікає, що в Скарбі державному і в них самих чимало грошей на паркан міський забрано, а нічого не зроблено і гроші невідомо де поділися. У тій суперечці їхній безголовій... не лише оправи паркану нема, але й у домівках ладу не видко – приїхавши [до Луцька], нема де зупинитися. А все те діється через розпусту, пиятику велику та через урядників безвідповідальних – війтів та лентвійтів, які не пантрують порядку в місті, а лиш власного статку й добробуту.

...І теж фільварків, ані поля й сіножатей у себе [міщани] не мають. Не тільки того, але й коня, теляти й поросяти і гусей невільно їм ніде випустити – з однієї сторони замкові [піддані], а з іншої – ключові, а з третьої – князівські й панські – скрізь б’ють та грабують.

Для того ж, аби лад був в тому місті, є потреба у війті доброму, вправному і навченому, а до того ж – грізному і відповідальному. Він би не лише від інших їх боронив й заступався, а  від свавілля й пиятики невірної застерігав. Справи доброї та ладу в місті господарському біля паркану, мостів та посеред них самих, пильнував.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.