Продовжуємо розповідати про те, що дозволяли собі писарі ґродського суду міста його королівської милості Луцька. Раніше ми вже розглянули непристойні зображення, а також малюнки нетипових істот і богів. Знайти ці записи можна за тегом #культурний вандалізм.

Серед різних цікавих зображень трапилася порожня сторінка без записів якоїсь справи, проте з малюнком двох осіб: чоловіка і жінки, між якими видніється напис. Невідомий писар, мабуть, з нудьги канцелярської роботи, мріючи про кохану, закарбував слова «моє серденько».

Яким великим було здивування королівських ревізорів, які переглядали актові книги в Луцьку, у замку, і замість сухих схоластичних слів надибали ніжне, життєве і тепле «моє серденько» і зображення вочевидь закоханих міщан XVII століття. Малюнок – із документу від 13 квітня 1662 року.

ЦДІАК України, ф. 25, оп. 1, спр. 301, арк. 398 зв.

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.