Волинь у літературі: таємний радник про Зимне

  1. Новина відноситься до:

Восени 1866 року західними краями Російської імперії мандрував дійсний і таємний радник Помпей Батюшков. Разом із ним «съ Высочайшаго свѣдѣнія» перебував художник Московської оружейної палати Дмитро Струков. Саме він зробив малюнки, за якими потім у петербурзькій майстерні Олександр Беггров виконав кольорові літографії волинських і не тільки пам’ятників старовини.

Їх помістили у восьмитомник «Памятники русской старины в западных губерниях», перші чотири томи якого 1868-1869 років присвячені Волині. Основним автором текстів видання є професор Київської духовної академії, церковний історик і літературознавець Микола Петров. Публікуємо витяг його тексту мовою оригіналу про Зимне.

***

Въ 5 верстахъ отъ Владимира-Волынскаго на весьма жнвописномъ мѣстѣ, въ селении Зимнѣ, бывшемъ некогда въ чертѣ города, а ныне принадлежащемъ графамъ Чапскимъ, находится Успенская церковь, построенная, по преданию, св. равноапостольнымъ княземъ Владиміромь, который принесъ ей въ даръ икону Богоматери, греческаго письма. По тѣмъ слѣдамъ реставраціи, которые видны подъ крышею храма, можно полагать, что онъ былъ о пяти главахъ и перестроенъ, судя по кирпичамъ стѣнъ, въ конце XVI или въ началѣ XVII столѣтія. Въ церкви есть плита съ падписью, указывающею, что тамъ погребено, въ 1583 году, тѣло князя Димитрія Козѣки. Подъ зданіемъ храма, на глубинѣ 10 аршинъ, выкопаны въ земле пещеры, которыя идутъ нѣсколькими ветвями въ разныхъ направленіяхъ и, по словамъ мѣстныхъ старожиловъ, потомъ опять разветвляются. Неизвестно кемъ, когда и для какой цели выкопаны эти пещеры, но есть преданіе, что они имели сообщені съ пещерами кіевскими и служили убѣжищемъ для православныхъ, укрывавшихся тамъ отъ гоненія за веру. На стѣнахъ пещеръ встречаются начерченныя по твердому глинистому грунту слова, съ обозначеніемъ годовъ, но трудно решить, начертаны ли они лицами, посещавшими подземелье, или обозначаютъ мѣста погребенія усопшихъ. Во всякомъ случае сомнительно, чтобы эти подземныя галлереи принадлежали глубокой древности; скорее можно отнести ихъ къ позднейшей эпохе обновленія храма и устройства вокругъ него каменной ограды съ шестью башнями, изъ которыхъ одна служить колокольнею и воротами для входа на погостъ.

Въ 1857 году, щедротами ГОСУДАРЯ ИМПЕРАТОРА И ГОСУДАРЫНИ ИМПЕРАТРИЦЫ, пожертвовавшихъ, во время ВЫСОЧАЙШАГО проезда своего по юго-западному краю, довольно значительную сумму денегъ на поддержаніе и украшеніе древней святыни въ с. Зимнѣ, церковь эта снова приведена въ благолепный видь. Однако въ настоящее время инаго рода опасность угрожаетъ храму: находящаяся подъ степами его пещеры начали обваливаться вслѣдствіе накопления въ нихъ воды, отчего фундаментъ сталъ неравномерно опускаться и зданіе храма можетъ разрушиться. Въ предупрежденіе гибельныхъ отъ этого последствий, Министерствомъ Внутреннихъ Делъ приняты неотложныя меры къ производству необходимыхъ работъ для укрепления вершины горы, на которой стоить церковь, и для сохранения въ целости этого драгоценнаго древняго памятника православия на Волыни.

Подъ горою внизу, около входа въ пещеры, есть еще небольшой каменный храмъ, по архитектуре котораго можно заключить, что и онъ построенъ одновременно съ верхнимъ Успенскимъ. Храмъ этотъ сохранился безъ всякихъ поврежденій и наружныхъ измененій. Изображение его приложено здесь на особомъ листе.

Зображення з книги «Памятники русской старины в западных губерниях» 1868

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.

Автор: Олександр КОТИС

Коментарі