Днями в Художньому музеї Луцька відбулася творча зустріч із письменником-романістом Іваном Корсаком. Автор розповів гостям про славних героїв своїх книг.
За словами Івана Корсака, жанр історичного роману обрав невипадково, адже він дає змогу в художній формі передати історичні факти й донести до читача правду.
«Багато загальноукраїнських, а часто й європейських імен так чи так пов’язані з Волинню, – каже автор. – Коли тільки розпочинаєш про них писати, то часто чуєш, що українці себе захвалюють, бо добалакалися до того, що винайшли колесо, порох і все, що завгодно. Але не тільки ми ставимося з інтересом та вважаємо ці постаті видатними, а й люди з різних країн. Наприклад, постать дипломата доби Хмельниччини Юрія Немирича в Радянському Союзі не сприймали. На превеликий жаль, її не сприймали й у Польщі. І лише коли з’явився дисидентський рух і ті, хто засновував польську «Солідарність», новими очима подивилися на Юрія Немирича, то тільки тоді ставлення змінилося».
Іван Корсак наголосив, що наш край особливо врожайний на величних людей. Однак романіст не знає, яким чином переконати владу й частково наших істориків, що Юрій І, внук Данила Галицього, був не просто князем, а королем.
«Катерина ІІ – імператриця, і нас силують ставити пам’ятники, хоч вона не мала жодної краплі російської крові, Микола ІІ – імператор за усіма російськими ґатунками – мав одну сто двадцять восьму частину російської крові, – розповів письменник. – А Юрій І, рідний внук Данила Галицького, і корону, і печатку, і всі легітимні королівські ознаки мав, але істориків годі переконати в тому, що він був королем, а не князем».
Іван Корсак зізнався, що особливо цінний для нього роман «Перстень Ганни Барвінок». Автор каже, що написав його, бо треба було відновити справедливість. Адже Ганна Барвінок була не менш талановита, ніж її чоловік Пантелеймон Куліш.
«Куліш – людина, чиї портрети висять поряд із Шевченковими, – наголосив Корсак. – Але в сім’ї це був жахливий чоловік, який мав безліч романів. Про Куліша треба говорити правду. Від цього його постать в історії не поменшає. А от Ганна Барвінок усе життя прожила в тіні чоловіка, хоч була не менш талановита. Її мова насичена приказками та приповідками. Цю високоталановиту людину вважали недостатньо освіченою. Однак такі люди, як Ганна Барвінок, здобували знання самоосвітою. Вона могла б набагато більше залишити по собі прекрасних оповідань, якби так не піклувалася про творчість чоловіка. Ця жінка поклала життя на те, щоб величезна літературна спадщина Куліша збереглася».
Письменник розповів про українську співачку та кіноактрису Ренату Богданську, в дівоцтві – Ірину Яросевич, яка у 1944 році виконала один з неофіційних армійських гімнів Польщі «Червоні маки на Монте-Кассіно». Про цю талановиту видатну українку мало відомо в Україні, але вона була удостоєна польських урядових нагород. Нині Ірина Яросевич – національна героїня Польщі.
«Біда в тому, що бездержавна нація обкрадена не лише землями, а й іменами. І таких прикладів дуже багато», – наголосив Корсак.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
