Товарищи: як зірвали відкриття водної станції
Однією з шармотворчих особливостей радянського життя були статті у місцевих газетах. Окрім певних типових мовних, зображальних і пропагандистських речей, які, зрозуміло, були основою настрою тодішнього життя, яскраво виділяються так званні статті-кпини, які висміювали, або мали натяк на певну гостроту й іронію щодо винуватців певних подій, або тих, хто просто відставав від інших і, наприклад, не виконував план.
У 1947 році в газеті «Радянська Волинь» розміщена стаття, характерна для ряду подібних матеріалів. Вона має назву «Незавидне видовище», в якій ідеться про зрив відкриття луцької міської водної станції. Можна собі уявити, чим думали відповідальні особи за відкриття станції у такий непевний сталінський повоєнний час, дозволяючи собі зірвати плани чиновників.
***
Ще зранку береги Стиру густо заповнили лучани. Особливо був запруджений пляж біля водної станції добровільного спортивного товариства «Спартак». Сюди прийшли і молоді, і старі, завзяті любителі плавання, і просто бажаючі відпочити на лоні природи, побачити показові запливи спортсменів «Спартака» і «Динамо», змагання на байдарках, зустрічі команд волейболістів і баскетболістів і т. д. і т. п. — все те, що рекламували розклеєні на вулицях міста багатообіцяючі афіші. Проте час збігав, а на водній станції — ніякого пожвавлення. Вже минула одинадцята година, дванадцята... а ознак відкриття станції — ніяких. Правда, то тут, то там по Стиру почали сковзати «вільних стилем» одинокі байдарки і човни.
—Невже це — початок змагань? — дивувались глядачі. — Де ж директор водної станції Сичевський, де начальник учбово-спортивної роботи «Спартака» Кулєшов? Чому вони нічого не оголошують?
Лучани групами попрямували на водну станцію. Але ні тов. Сичевського, ні тов. Кулєшова знайти їм не вдалося. Натомість вони побачили інше: водна станція до відкриття не готова. На водному басейні відсутній метровий мостик. Ворота для гри у водне поло не встановлені, а стартові плотики хоч і встановлені, але недороблені. Ненаведеними виявились і доріжки для плавання. Вболівальники водного спорту не без досади відмітили, що до стартового плоту і плоту з вишкою для стрибків не зроблені чомусь підходи.
Все це викликало тільки роздратування і невдоволення, і кожний обурювався, дивлячись на недоробки, які унеможливлювали проведення обіцяних спортивних змагань. Все ж «відкриття» водної станції відбулося. Коли вже багато людей покинули річку, з'явилася група спортсменів добровільного спортивного товариства «Динамо». Голова міського комітету в справах фізкультури і спорту тов. Здановський дав команду: «Приготуватись до старту». Почались запливи...
Хай нам вибачать динамівці, але їх запливи на 1.000 метра були зовсім не показові. Роздані напрокат байдарки і човни перешкоджали їм пливти вільно дистанцію. Взагалі підготовка і проведення відкриття міської водної станції були дуже кумедні. Досить сказати, що після першого стрибка у воду повалилась вишка разом а поворотним щитом басейна. Сотні фізкультурників були позбавлені змоги здавати норми на значок ГПО.
Не відбулися і широко рекламовані показові запливи спортсменів на 100, 200 і 400 метрів та інші спортивні змагання. Обласна рада «Спартака» мала всі можливості відкрити водну станцію ще 6 червня—в цей традиційний день відкриття водно-спортивного сезону. Однак, цього не було зроблено як слід і 13 червня.
Так спортивне свято було перетворене безвідповідальними господарями міської водної станції у досить незавидне видовище.
Водна станція, 1968
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.