Джерело: Волинські новини

Сергій Олександрович Трикоз виховав у Луцьку сотні каратистів, свою тренерську діяльність продовжував до останніх днів життя. Борючись із важкою недугою, він поїхав на лікування у Харків. Втім, медики не змогли врятувати життя волинянина.

Сергій Олександрович народився 17 серпня 1947-го року у Харкові в сім’ї військового, якого відправили служити на Волинь. Відтоді Лесин край став його домівкою, пише Інформаційне агентство Волинські Новини. 

Вподобання здорового способу життя й спорту стали для Сергія Олександровича справою життя. Наприкінці 80-х років, коли карате перестали забороняти у Радянському Союзі, своїм досвідом Трикоз почав ділитися з іншими й започаткував офіційне навчання. Його вихованці виборювали перемоги як на всеукраїнському, так і на міжнародному рівні, що свідчить про високий рівень кваліфікації. Більше того, Сергію Олександровичу присвоїли 6-й Дан Чорного поясу. Також він був суддею міжнародного класу.

Тренерську роботу організував у СК «Динамо» та ВСК «Тайфун», де викладав «Shotokan karate». Помер 10 лютого 2016-го року, перебуваючи на лікування у Харкові.

Про нього учні говорять як про друга і рідну людину.

«Для мене він був як другий батько. Я завжди до нього міг підійти з будь-яким питанням. Він інколи не засуджував, а завжди з розумінням ставився, навіть до наших проступків. Він не кричав на нас на тренуваннях, аби ми все більше і більше докладали зусиль, а вмів мотивувати так, що ми самі прагнули й цінували здобутки. З втратою важко змиритися. Хай спочиває з миром», - згадує про тренера Сергія його учень Володимир Мирончук.

А ось так у соцмережі говорить про свого тренера й наставника Тарас Клок.

«Помер Сенсей! Трикоз Сергій Олександрович! Найтрагічніша подія в моєму житті! Людина, яка завжди вірила в мене, навіть коли я сам не вірив! Для всіх своїх учнів Сенсей був другим батьком. Для мене він залишався наставником, духовним батьком. Його вплив на моє життя важко оцінити. Для мене ця людина - це синонім гідності, вірності, чесності і величезної сили волі. Я прийшов в додзьо в 15 років і зустрів свого Наставника! З того часу пройшло 11 років. Навчив він мене багато, а скільки ще я недовчив, прослухав... Батьки дали мені тіло, Сенсей сформував мене духовно, закалив волю, терпіння, віру в себе. Найвеличезніша втрата в моєму житті! Єдина надія, що Сенсей зараз в кращому світі...», - пише Тарас.

Усі охочі попрощатися з Сергієм Олександровичем можуть прийти на панахиду у військово-спортивний клуб колишніх воїнів-афганців «Тайфун» у Луцьку завтра, 12-го лютого о 12:00.

Світлини із соцмереж

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.