Григорій Артинов – знаний архітектор, який запроєктував десятки будівель, які нині стали пам’ятками і прикрашають вулиці… Вінниці! Проте в Луцьку, як і загалом на Волині, його творіння також залишилися, хоч і не в такій кількості. У нас вони також сьогодні переважно всі є пам’ятками. Дещо було втрачене протягом історії.

Григорій Артинов родом із Ніжина. Архітектурну освіту здобув у петербурзькому училищі цивільних інженерів. Після завершення навчання отримав чин цивільного інженера 10 рангу. Спочатку працював у комісії з влаштування казарм у Ломжі (місто на північному сході сучасної Польщі). На Волинь він потрапив у 1893 році. Хоча його точна діяльність тут вивчена дуже мало, все ж існують достеменні відомості про те, що саме Артинов встиг набудувати в Луцьку й околицях.

 

Григорій Артинов

 

У 1870-х роках група православних осіб вдалася до спроби відновити просвітницьке Луцьке братство, щоб спільними зусиллями впорядкувати давні православні місця у місті та робити нові проєкти. Ця спроба виявилася успішною. Членами відновленого братства ставали впливові люди – чиновники, військові, історики. Об’єднані братчики активно цікавилися історією і знали про давні міські храми.

Однією з важливих місій у своїй діяльності братство вважало поширення знань про давні православні пам’ятки Луцька, в тому числі поширення православ’я в принципі. В рамках реалізації цих ідей задумали спорудити дві каплиці – одну для копії ікони Іверської Богоматері, іншу – на честь давнього міського храму Параскеви П’ятниці. Проєкти обох каплиць виконав Григорій Артинов. Примітним також є факт, що інженер став членом Луцького братства.

 

План будівництва Іверської каплиці, який зробив Артинов. Фото О. Федчука

 

Місце для Іверської каплиці вибрали край першого в місті публічного саду на вулиці Шосейній біля Окружного суду. Для каплиці братство викупило шматок міської землі перед Окружним судом і там почалося спорудження каплиці. Вона мала розміри всього 4,75х4,7 метра, тобто майже квадратна. Її звели досить швидко – за 3 тижні і 2 дні.

П’ятницьку ж будували на пагорбі, де колись стояла церква Параскеви П’ятниці. Організатором будівництва і благоустрою майдану біля каплички був член братства, староста Хрестовоздвиженської церкви Г. Лисаневич. Цеглу на будівництво каплиці – 23 тисячі штук – виділив власник цегельні К. Лущевський. Лисаневич задіяв ресурси міської управи й окремих лучан. Так, на будівництво він зумів зібрати 200 рублів, а від міської влади домігся спорудження дерев’яного паркану довкола каплиці й облагородження території.

 

План будівництва каплиці, який зробив Артинов. Фото О. Федчука

 

Каплиці були збудовані у 1894 році. Відомо, що сам Артинов також зробив пожертви на Іверську каплицю та її внутрішнє начиння.

Жодної з цих каплиць в Луцьку не збереглося. Однак у селі Брани Волинської області існує точна її копія. Така ж каплиця колись була в Ковелі. У пізніший час вона була добудована і сьогодні виглядає дещо інакше, але в основі ще зберігає добре проглядуваний об’єм первинного храму.

Інший храм авторства Григорія Артинова зберігся у селі Рованці. Ще з 1779 року там стояла церква в українському стилі. Проте в 1895 році в неї влучила блискавка і вона згоріла. Досить швидко на заклики місцевого священика відгукнулося Луцьке братство. Значну суму зібрала і громада, ще більше виділив синод. Наступного ж року Артинов накреслив проєкт нової церкви. У 1900 році вона вже була збудована.

 

Церква в Рованцях

 

«Об’ємно-просторова структура храму бере свої витоки від українських дерев’яних зрубних храмів, але інтерпретована з урахуванням завдань російської церкви, тодішнього стилю та нових можливостей цегляної кладки», - писав про храм архітектор та історик Богдан Колосок.

Церква на Рованцях добре проглядається в панорамі з різних куточків південно-західної околиці Луцька.

 

Церква в Рованцях і замковий мур

 

Будівництво церков, думається, не було основним завданням Артинова у Луцьку. Маючи досвід роботи над військовими казармами, імовірно, саме він займався будівництвом великого військового містечка на нинішніх вулицях Стрілецька, Коновальця (насправді ті старі казарми тягнуться і на Привокзальній до самого вокзалу). Так, самі казарми були типовим проєктом військового міністерства імперії у такій званому цегляному стилі, що характеризувався функціональністю та використанням декору з самої цегли без штукатурки. Ті казарми, які збереглися в багатьох містах Волині, дуже схожі між собою, але все ж не ідентичні. Все тому, що на місцях були інженери, які вели нагляд за будівництвом та вносили якісь корективи у малюнок декору.

Хоч і не доведено достеменно, та найімовірніше Григорій Артинов був тим, хто керував спорудженням казарм у Луцьку. Роботи були завершені до кінця 1890-х. З огляду на це, постає цікаве питання про церкву Юрія Переможця на вулиці Стрілецькій. Чи не творінням Артинова вона є? Церкву зводили для військових полків, що заселили казарми, у той самий час. Запроєктувати храм для Артинова не складало ніяких труднощів. Можливо, він і є автором цієї церкви. Правда, до наших днів вона пережила кілька реконструкцій і в автентичному вигляді збереглася тільки на старих фотографіях.

 

Бригадна церква на нинішній вулиці Стрілецькій

Всередині церкви

 

Відвідувачів церкви вражає її нетипова внутрішня конструкція. Єдиний простір довгої нави включає в себе й піддаховий об’єм, стягнутий відкритими дерев’яними фермами з металевими вставками.

Залишаючись пожиттєвим членом Луцького братства та маючи в доробку щонайменше 3 луцькі храми і, ймовірно, цілий комплекс казарм із бригадною церквою, Григорій Артинов покинув Луцьк і в 1899 році став працювати головним архітектором Вінниці.

До своєї смерті в 1919 році від тифу Артинов збудував біля 40 будинків у цьому місті, серед них ті, що сьогодні є ключовими пам’ятками міста, а також виконав інші інженерні та містобудівні проєкти.

Сьогодні Григорій Артинов є місцевою легендою. Його іменем названо вулицю в Вінниці і встановлено пам’ятнимк. Для лучан Артинов запам’ятається також як творець помітних і важливих в історії міста споруд.