Історія мистецтва залишила нам у спадок дуже цікаві артефакти художньої творчості. Старі панорами міст це не тільки документи, за якими часто вдається розкривати різні призабуті сторінки минулого.  Це ще й цінні зразки мистецтва, які розкривають дух часу, коли були створені, і сьогодні є справжнім раритетом, здатним прикрасити будь-яку бібліотеку й архівну збірку.

Художників, які зображували місто, було немало. Більшість з них – натхненні мандрівники. Вони достатньо щиро любили свою справу, щоб мандрувати безкраїми просторами і малювати маловідомі закутки історії. Широкі панорами місцевостей, де пам’ятки минулого вивищуються над іншою забудовою, часто ставали візитними картками міст, які показували давнє життя на одному полотні.

Панорама Прехтля

Ми відчайдушно шукаємо панорами з виглядом Луцька XVII століття і раніше, але поки що найдавніше наявне зображення походить з XVIIІ віку, ба навіть його другої половини, чи середини. Панорама показана на відомому образі святого Каетана, який походить із луцького монастиря тринітарів. Автором образу є Йозеф Прехтль. Сам він родом із Відня, але багато мандрував, був ченцем тринітарського ордену, в тому числі певний час проживав у луцькому монастирі. Розписував храми, монастирі, палаци на українському Правобережжі. Автор окремих ікон.

У Луцьку він зробив багато розписів у монастирі триінтарів. Зокрема свідкам запам’яталася бібліотека з алегоричним сюжетом із Мудрістю та сімома колонами-цнотами.

 

 

Сьогодні образ святого Каетана руки Прехтля зберігається у Музеї волинської ікони. З лівого боку від святого бачив панораму Луцька. На ній – забудова Окольного замку. Бачимо Верхній замок з церквою посередині, міст, шпилі церков, костел святої Трійці та костел єзуїтів з дзвіницею.

Панорама Фурмана

Цікава гравюра з панорамою міста з боку Градної гори (тепер тут вулиця Градний узвіз) поміщена у виданні 1821 року Едварда Рачинського. Він був польським політиком і магнатом, захоплювався науками, подорожами. У 1814 році здійснив подорож на розкопки Трої. Їхав він через Луцьк, Одесу, Константинополь. Разом із Рачинським мандрував художник Людвік Фурман, який робив замальовки відвіданих місцевостей.

У 1821 році вийшла друком книга «Щоденник подорожі до Туреччини, відбутої в 1814 році». У ній знайдемо вигляд на Луцьк з боку Градної гори. За ескізом Фурмана свій малюнок зробила Анна Потоцька (дочка племінниці останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського), а вже безпосередньо у книгу потрапила гравюра Й. Вагнера, зроблена за малюнком Потоцької. Тому гравюра підписана трьома авторами.

На ній бачимо каплицю Скорботного Христа, що стояла неподалік, а на дальньому плані – замок, води Глушця, домініканський костел і, ймовірно, фрагмент колегіуму єзуїтів.

 

 

Цей ракурс став майже іконічним, адже протягом ХІХ століття відтворювався різними авторами багато разів для ілюстрування різних видань.

 

Панорама Кулеші

Міхал Кулеша – білорусько-польський графік родом з Вільна, один із перших тамтешніх літографів, представник досить великої і потужної віленської школи літографії. Багато мандрував теренами Литви, Білорусі, півночі Польщі, України. Зробив багато літографій відомих і незнаних місцин у першій половині ХІХ століття.

У 1852 році вийшов друком його альбом з розкішною панорамою Луцька. Вигляд приблизно з околиць нинішнього Кривого Валу на Глушець, замок, домініканський костел та комплекс єзуїтів. Романтичного образу всій роботі додають люди на човнах під замком.

 

 

Ця робота, попри деякі неточності, має велику документальну цінність, адже краще за інші показує дуже високий шпиль домініканського костелу і пропорції вежі. На пізніших акварелях і гравюрах з виглядами Луцька і цього костелу шпиль вже відсутній – він згорів у пожежі.

Панорама Лещинського

Одна із найкращих панорам, яка показує майже всю історичну частину Луцька, походить із середини ХІХ століття. Знаходимо її у часописі «Ілюстрований тижневик» (Tygodnik Ilustrowany). Вікіпедія його характеризує як загальнопольський літературно-художній та громадсько-політичний ілюстрований щотижневий журнал, який виходив у Варшаві в 1859–1939 роках.

У квітневому номері 1865 року поміщена стаття Ґ. Оссовського про історію Луцька. Автор характеризує місто як багате на історичні пам’ятки, описує коротку історію. Матеріал ілюструє чотирма зображеннями. На трьох перших – руїни замку і церкви Луцького братства. Найбільше зображення – панорама, надрукована на ширину майже двох сторінок.

Автор стояв на пагорбах Красного і дивився в бік замку. У його поле зору потрапила ділянка від костелу тринітарів до костелу кармелітів – це весь сучасний історико-культурний заповідник + частина вулиці Лесі Українки. На передньому плані – річка Стир.

На зображенні показані ті об’єкти, яких вже давно нема: храми тринітарів, домініканців, боніфратрів і кармелітів. Усі вони на той момент вже перебували в стані руїни, католицькі монастирі позакривали, усе розвалювалося і мало от-от бути знищеним навічно. Тобто це останні миті існування старої забудови перед остаточним руйнуванням.

 

 

У статті вказується, що його з натури зробив Олександр Лещинський. Він же і подарував його  Оссовському для публікації в «Ілюстрованому тижневику». Прізвища на малюнку немає, однак читаються прізвища двох інших авторів: Казимира Крижановського та Адольфа Козарського. Імовірно, первинний малюнок Лещинського був акварельним – популярна техніка в ті часи. На цій основі Казимир Крижановський зробив дереворит. Іншими словами, гравюра на дереві.

Панорама Струкова

У ХІХ столітті відбувалася культурна боротьба російської влади з поляками за Правобережжя. Після поділів Речі Посполитої і приєднання частини земель до Російської імперії російська влада дуже довго і важко перетравлювала звичаї і відносини між українцями і поляками, які склалися тут віками. Вона десятиліттями не могла нічого вдіяти і змушена була залишити частину урядування на землях Волині, Поділля і Київщини такими, які вони були до поділів.

Зрештою росіяни стали випускати культурний продукт, який мав на меті показати історичну приналежність цих земель до Московії. Тексти цих видань варто сприймати з розумінням історичних обставин їхнього написання. Часто ці книги містили ілюстрації. В другій половині 1860-х Волинь відвідав російський історик Помпей Батюшков разом із художником Дмитром Струковим. У 1868 році почав видаватися перший том із його серії «Памятники старины в западных губерниях империи». Перші частини були присвячені Волині. У них містяться дуже цікаві хромолітографії. На одній із них – панорама Луцька.

Вона зроблена із нинішньої вулиці Святогірської. Звісно, навіть зображуючи ті самі об’єкти, кожен малюнок, кожна літографія і гравюра унікальні. Однак навіть за цієї обставини практично всі вони містять об’єкти, яких немає на інших. На панорамі Дмитра Струкова на передньому плані бачимо пам'ятники і склепи кладовища пречистенського монастиря, що колись існував у цьому місці. На одному з пам’ятників у ті часи бачили поетичні рядки.

 

 

За малюнком Струкова у Петербурзі у своїй майстерні Бегров виконав хромолітографію, якою і проілюстроване видання.

Панорама Орди

Наполеон Орда – видатний білоруський і польський художник, мандрівник, письменник, музикант.

У своєму творчому малярському доробку має образи міст, містечок і сіл чи не пів України. А ще Білорусі, Польщі, Литви та інших країн Європи. Це художник, який належить до спільної спадщини найбільших народів та земель, які населяли Річ Посполиту. Його доробок має одну з найбільших літографічних колекцій Східної Європи ХІХ століття, яка налічує більше 2000 малюнків, із яких тільки половина збереглася.

Підрахували, що Орда зробив понад 170 малюнків українських земель, на частині з яких зображена Волинь. Певний час проживав на Волині, де працював домашнім вчителем музики у генерала Адама Жевуського.

 

 

Відомо про щонайменше 8 робіт Орди з виглядами Луцька. Серед них – розкішна панорама з виглядом на східну частину луцьких замків. Вона увійшла в серію його знаменитих альбомів з історичними виглядами. Правда, тут ми бачимо не оригінал малюнку Орли, а зроблену за його твором літографію Максиміліана Фаянса.

Панорама Конопацького

У другій половині ХІХ століття Ян Конопацький був популярним художником, який багато мандрував. Його роботами ілюстровані краєзнавчі нариси у відомих журналах того часу. Конопацький був акварелістом. За його роботами вже інші майстри виготовляли гравюри.

Художник відвідав Луцьк у 1870-х роках. Він зробив, принаймні, 5 робіт з виглядами міста та його пам’яток, які сьогодні зберігаються в Національному музеї у Познані. Ймовірно, не всі роботи він зробив із натури. Три малюнки Конопацького (серед них і панорама) за деталями і ракурсом дуже збігаються із фотографіями з експедиції Адріана Прахова у 1886 році. Можливо, вони зроблені вже пізніше за цими фото.

Ракурс із панорамою вибраний так, що не повторює попередніх. Художник (і фотограф) стояв на пагорбах Красного. У його поле зору потрапив міст, вся забудова острівної частини міста та приблизно третина пагорбу Заглушецького передмістя з монастирем тринітарів, тобто по нинішню вулицю Сенаторки Левчанівської. На передньому плані – незмінні атрибути тодішніх пейзажистів – човни, люди, тварини. На сьогодні володіємо тільки чорно-білою копією акварелі Конопацького.

 

 

Крім історичної та художньої цінності, на всіх цих панорамах ми бачимо ще дещо. Це спокій і вмиротвореність, музейна тиша і навіть певне відчуття гармонії, колеса життя у широкому часовому контексті – ті відчуття, які дає споглядання минулого.