Кінь – давній друг, помічник і бойовий побратим людини. Його використовували в сільському господарстві як незамінну силу. Кінь був важливим для мандрівників, які хотіли подолати відстань якнайшвидше. Під час воєн він виносив поранених господарів із поля бою. Кінь увійшов у культуру багатьох народів. Він – герой і символ численних казок, легенд, історій.

Навіть у наш час, коли кінну тягу давно замінили двигуни на різних видах палива, ми часто схильні оцінювати їхню потужність кінськими силами. «190 конячок під капотом дають впевненості дістатися до будь-якої точки вашої подорожі», - говориться в багатьох рекламних проспектах сучасних міських кросоверів.

27 липня 1933 року в Луцьку відбулася вже друга виставка коней. Набула вона широкого резонансу, оскільки була реалізована з розмахом на тлі великого ентузіазму місцевих і не тільки конярів.

Виставку організувала Асоціація конярів благородних коней-напівкровок на Волині, головою якого був представник давнього волинського роду Олександр Ледуховський. Одним із осідків роду була Смордва (нині Рівненська область) із розкішним палацом, який не зберігся. Там же і проживав Олександр Ледуховський.

 

Палац у Смордві

 Олександр Ледуховський

 

Виставки коней мали кілька цілей. Перш за все це був обов’язковий захід, ціле свято у спільноті конярів, які мали можливість зустрітися, похизуватися один перед одним, обмінятися досвідом, здобути якісь нагороди. Це була також подія для тих, хто хотів придбати породистих коней для розведення чи іншої мети. Це не був еквівалент ринку, де могли купити тяглових коней – тут коні елітні. Виставки приваблювали і широку публіку й слугували майданчиком для популяризації кінної справи і загальної освіти.

Виставку організували на полях між аеродромом та казармами. Зараз ця ділянка забудована, це район вулиці Зоряна (колишня Арцеулова). На ній було представлено 140 тварин з різних стаєнь тодішнього Волинського воєводства. Один із заходів програми – народження найкращих коней, а точніше їхніх власників, грошовими преміями. Для цього обрали суддів із відомих тоді в Польщі конярів. Серед них був директор стайні в Люблінському воєводстві Станіслав Гай, інженер і письменник Ян Ґрабовський та полковник, керівник варшавської Військової організації кінного ремонту (ремонт у контексті конярства – це заняття із підготовки молодих коней до військової справи), майбутній міністр оборони в еміграції Стефан Дембінський.

Виставку також відвідав волинський воєвода Генрик Юзевський, який пообіцяв подальшу широку підтримку волинського конярства із боку влади.

 

Воєвода Юзевський з конярами

 

Коней на виставку привезли із відомих волинських стаєнь. Це порицьке племінне господарство Станіслава Чацького, стайня зі Смордви Олександра Ледуховського, стайня з Острожця Августа Ледуховського, господарства зі Шпанова та Олики Януша Радзівілла, стайня із Воротнева Єжи Єзерського та інші. Це було дороге заняття, тому дозволити собі ним займатися могли тільки найзаможніші. Власне, перелік прізвищ власників найбільших стаєнь досить показовий.

На виставці працювала так звана ремонтна комісія, яка купувала найкращих коней для державних стаєнь. На луцькій виставці комісія закупила 70 коней.

Після огляду і закупівлі коней суддівська комісія присудила нагороди. Так, власники 7 коней отримали по 500 злотих. 10 коней розділили між собою дві золоті, чотири срібні та чотири бронзові медалі. Премії та медалі фінансували Міністерство військових справ, Міністерство сільського господарства та Міністерство аграрної реформи.

Найбільших похвал дістав жеребець-мерин «Кабул» та кобила «Корона» зі стайні Чацького у Порицьку, яка вже раніше була відзначена на інших неволинських виставках. Порицькі коні вважалися одними із найкращих ремонтних коней (молодих коней для військової справи) у всій тодішній Польщі і не вперше отримували золоті медалі.

Коні зі стайні Чацького з Порицька 

Кінь Кабул стайні Чацького з Порицька

Кінь Корона стайні Чацького з Порицька

 

Золоту медаль також отримала «Русалка» із господарства Августа Ледуховського з Острожця.

Срібні медалі розподілили між собою коні зі стаєнь Олександра Ледузовського у Смордві та Марії й Софії Ледуховських у Бужанах. А бронзові – стайні Павла Галіка з Хорлуп, Єзерського з Воротнева та різні Ледуховські.

Інші коні з менш відомих стаєнь були відзначені грамотами та меншими сумами.

Після закупів та нагородження відбувся кінний парад та показові заїзди.

Кінь Ромек стайні Августа Ледуховського з Острожця 

Кінь Колега стайні Олександра Ледуховського зі Смордви 

Кінь Русалка стайні Августа Ледуховського з Острожця 

Кінь Атаман стайні Софії Ледуховської з Бужан

 

Наступного року була організована третя виставка коней в Луцьку, де було представлено 80 тварин, але роздано значно більше нагород та грошових премій ще більшій кількості племінних господарств і стаєнь.

Окрім виставок, в Луцьку постійно відбувалися кінні змагання, які набували широкого розголосу і цікавості. Змагання організовував Волинський їздецький клуб. Звісно, коні з великих стаєнь там брали участь і не раз перемагали.