Радянські військовополонені під час Другої світової війни – це категорія військовослужбовців Радянської армії, які добровільно чи насильно попали в полон до гітлерівської армії або військ союзників Німеччини.
Згідно свідчень сучасників, в перші ж дні окупації Луцька в місто були направлені колони полонених червоноармійців. Місцем насильного утримання військовополонених була територія тюрми. Також військовополонені утримувалися на території Луцького замку, до серпня 1941 року. За іншими свідченнями, додатково використовувалися келії костелу св. Петра і Павла, де також знаходився і лазарет для військовополонених.
В радянській літературі є лише згадки про назву табору в Луцьку «шталаг – 360» та кількість військовополонених, які загинули в ньому. В районі вул. Гнідавської в 1975 році був споруджений гранітний обеліск, на якому встановлена дошка з написом «Жертвам фашизму від громадян м. Луцька». В обліковій документації пам’ятника в графі історичні відомості зазначено, що він встановлений на місці розташування концтабору. На жаль, в документації відсутні посилання звідки походить ця інформація.
Перша спроба зібрати та узагальнити дані українських, російських,німецьких архівів та на їх підставі зробити класифікацію таборів на окупованій території України відповідно до міжнародної класифікації було втілено в Довіднику про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941-1944). Щодо Луцька та Волинської області це: Державний архів Волинської області; Центральний державний архів громадських об’єднань України; Державний архів Російської Федерації; Федеральний архів у Берліні (Bundesarchiv in Berlin); Федеральний військовий архів у Фрайбурзі (Bundesarchiv-Militararchiv Freiburg), загальна служба вермахту – шеф у справах військовополонених (Allgemeines Wehrmachtamt – Chef des Kriegsgefangenenwesens).
Оскільки у документах Надзвичайної державної комісії зі встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників часто плутають територіальне розташування табору та його структурний поділ, було вирішено зводити усю інформацію про табори в окремому населеному пункті в одну графу. Тому Довідник складено за територіальною ознакою. Назви населених пунктів, а також інших адміністративних одиниць, наводяться за адміністративним поділом України 1946 року. На високі вимоги до Довідника вказує те, що він був схвалений на засіданні Міжвідомчої комісії та узгоджено з Міністерством юстиції, Міністерством праці і соціальної політики, Службою безпеки України, Інститутом держави і права ім. В.М. Корецького та Інститутом історії НАН України та виданий в 2000 році.
В Довіднику зазначено, що в Луцьку перебував шталаг №360, який розміщувався у приміщенні тюрми та у Замку Любарта; у січні 1942 – відділення шталагу №360 у Рівному. З жовтня 1941 до червня 1942 в таборі загинуло 10530 військовополонених.
Луцька тюрма
Поштовхом до вивчення теми перебування військовополонених у місті Луцьку в часи німецької окупації стала випадкова подія. В листопаді 2007 року на вулиці Гнідавській, на сусідній від пам'ятника «Жертвам фашизму» земельній ділянці (територія колишньої птахофабрики), проводились земляні роботи, під час яких випадково було виявлено невідому братську могилу військовополонених. В якій було поховано 370 осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Проведені додаткові пошукові роботи в 2008-2009 роках дозволили встановити, що на території меморіалу знаходиться місце масового захоронення, яке складається з 11 братських могил, кількість похованих невідома.
Та ще одна випадкова подія в 2009 році на вул. Кафедральній,16. На території східного подвір’я колишньої Луцької в’язниці проводились пошукові дослідження з метою виявлення поховань в’язнів, які були розстріляні 23-24 червня 1941 року. Однак під час пошукових робіт виявили невідому братську могилу військовополонених. У ній було поховано 314 осіб чоловічої статі віком від 18 до 50 років.
Проведені додаткові архівно-бібліографічні дослідження дозволили з’ясувати, що місцем насильного утримання військовополонених був табір №360, який розміщувався в приміщені тюрми та прилеглих до неї спорудах. В цьому таборі з жовтня 1941 по червень 1942 померли від голоду, хвороб і були розстріляні 10530 чоловік. Загиблі були поховані навколо південної і західної стіни тюрми і коло с. Гнідава. Це зафіксовано комісіїє 1944 року.
На наші перші запити вдалось встановити прізвища лише трьох червоноармійців. На сьогодні відомо вже 115 прізвищ червоноармійців, які загинули протягом 2 жовтня – 26 листопада 1941 року, поховані в основному (45 осіб) біля східної стіни в’язниці. Решта поховані в братських могилах під номерами 7,10,12-15. Однак у документах відсутня інформація, яка допомогла б локалізувати ці могили. Пошук продовжується.
Розглянувши вищезгадані архівні документи треба відмітити, в деяких інтернет-виданнях згадується, що на території м. Луцька були табори шталаг №360Z і шталаг №365Z, що приводить до непорозуміння деяких дослідників. Оскільки відсутні посилання, звідки походить ця інформація, зробимо спробу проаналізувати та з’ясувати достовірність цього повідомлення.
У німецькій документації у справах військовополонених часів Другої світової війни вживалась скорочені слова. Абревіатура німецької літери Z ознаковує відділення табору (вториний табір, або філіал). Шталаги – це стаціонарні великі табори.
Часто бувало, що відділення одного табору могло знаходитися у кількох приміщеннях, а то і кількох населених пунктах. Як згадувалося вище, з січня 1942 року адміністрація шталагу №360 очевидно була у Рівному. Згідно Федерального військового архіву у Фрайбурзі, фонду загальної служби вермахту – шефа у справах військовополонених, у шталазі №360 утримувалося у лютому 1942 – 7,9 тис. чол., у квітні 1942 – 3,9 тис., у червні 1942 – 16 тис., у грудні 1942 – 8,5 тис., у лютому 1943 – 1,6 тис., у вересні 1943 − 1 тис., у жовтні 1943 (Житин) – 3,3 тис.; відділення у Луцьку (у січні 1942).
Отже, шталаг №360 і шталаг №360Z це не два окремі табори, а в структурному поділі один стаціонарний великий табір шталаг №360, який знаходився у кількох населених пунктах.
Щодо шталага №365Z то, згідно Довідника, шталаг №365 знаходився в м. Володимир-Волинському на вул. Ковельській, так звані ковельські казарми . За німецькими джерелами, в ньому утримувалося у червні 1942 – 6,2 тис. чол., у серпні 1942 – 4,6 тис., у грудні 1942 – 8,5 тис., у вересні 1943 – 6,3 тис. Додаткових відомостей про перебування відділення шталагу №365 у Луцьку немає.
На даному етапі дослідження теми перебування військовополонених у місті Луцьку під час німецької окупації, однозначно можна стверджувати, що місцем насильного утримання військовополонених був табір шталаг №360. Звичайно залишається багато відкритих питань, не виключено, що окрім згадуваних вище приміщень були інші і в різних частинах міста. Головним і важливим питанням залишається локалізація братських могил військовополонених навколо південної і західної стіни колишньої тюрми і впорядкування цих місць поховань.
Також не виключено, що поховання можуть знаходитися і в інших частинах міста, наприклад це може підтверджувати випадок, який стався у квітні 1990 року. Під час проведення ленінського суботника з ініціативи адміністрації історико-культурного заповідника група працівників Луцького заводу великопанельного домобудування проводила роботи з благоустрою території, на захід від будівлі костелу св. Петра і Павла.
Під час проведення земляних робіт вони натрапили на останки людей, коло яких були залишки взуття армійського зразка. Цей супровідний матеріал переконливо засвідчував приналежність похованих до військовослужбовців Червоної Армії часів Другої світової війни. За оповідями старожилів, які розповіли працівникам заводу, в цьому районі у 1944 році німці відступаючи розстріляли радянських військовополонених. На нашу думку, тут можуть знаходитись і поховання військовополонених, які померли у табірному лазареті, який розміщувався в келіях костелу.
Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.
