Джерело: Gazeta.ua

Один з найбільших українських університетів – Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (КПІ) заснований у 1898-му році. Тоді цей навчальний заклад називався Київський політехнічний інститут імені імператора Олександра II.

Своєю появою виш зобов'язаний бурхливому розвитку економіки країни тих років: саме нагальна потреба у кваліфікованих спеціалістах технічного напрямку стала поштовхом для його створення.

Один зі старих корпусів КПІ

Ідея створення технічного навчального закладу виникла 18 лютого 1880 року. Тоді цукрозаводчики Південно-Західного краю на честь 25-річчя перебування на престолі царя Олександра ІІ вирішили зібрати необхідний капітал для спорудження технічного закладу. Зібрана сума була великою – 1 млн 374 крб. 53 коп., при тому що вартість будівництва та обладнання інституту склала 2 млн 650 тис. карбованців.

Свою долю у фінансування створення КПІ внесли Київська міська Дума, відомий меценат Нікола Терещенко з синами, Київський земельний банк, Товариство Красилівського цукрового заводу, а загалом пожертви внесли 139 товариств, банків, заводів, установ та окремих громадян.

Хімічний факультет

30 серпня 1898 року відбулося урочисте закладення комплексу будівель інституту на Шулявці, 31 серпня відбулися перші заняття студентів-першокурсників інституту в приміщенні Київського комерційного училища.

До власного приміщення інститут перебрався лише у 1902 році. Споруди інституту, зараз вони є архітектурними пам'ятками Києва, побудували за проєктом архітектора, професора Ієроніма Кітнера. Цікаво, що у конкурсі разом із ним брали участь такі відомі творчі діячі, як Бенуа та Гоген.

Оскільки Кітнер жив у Санкт-Петербурзі, тож не мав змоги безпосередньо керувати процесом робіт, їх очолив відомий київський архітектор Олександр Кобелєв. Для будівництва інституту міська влада виділила декілька ділянок, з-поміж них обрали ділянку вздовж Брест-Литовського шосе площею 38 десятин.

Головний корпус КПІ

Першим директором інституту був механік Віктор Кирпичов, до першого викладацького складу увійшли хіміки Сергій Реформатський та Михайло Коновалов, математик Василь Єрмаков, зоотехнік Микола Чирвинський, геолог Олексій Нечаєв, технолог Костянтин Зворикін. Пізніше до них приєдналися Євген Патон, Микола Делоне, Олександр Котельников, Степан Тимошенко, Лев Писаржевський та інші.

Науково-методичну допомогу інституту надавали Дмитро Менделєєв, таблицею хімічних елементів якого ми користуємося і зараз, видатний фізик, який започаткував основи гідро- та аеродинаміки Микола Жуковський, відомий російський біолог та фізіолог Климент Тимірязєв.

На той момент КПІ складався з 4 відділень – інженерного, механічного, хімічного та сільськогосподарського (всього 35 кафедр).

У рік заснування у виші навчалося 360 студентів, у 1901 році їхня кількість збільшилася до 1147. Київський політех став другим за величиною вищим навчальним закладом Російської імперії після Петербурзького університету.

Перший випуск у КПІ відбувся у 1903 році. До речі, екзаменаційну комісію інженерного та сільськогосподарського відділень очолював Менделєєв. При цьому виявилося, що лише п'ята частина студентів (диплом отримало всього 93 випускники) змогла пройти повний курс і занадто важкі навчальні програми довелося переробити.

У 1910-ті роки у виші плідно працював авіагурток – Київське товариство повітроплавання. До нього входили викладачі та студенти Ігор Сікорський, Федір Андерс, Делоне, Олександр Кудашев, Дмитро Григорович.

Перед революцією 1917-го року інститут нараховував понад 2200 студентів та 130 викладачів. Влітку 1918 року було створено п'ятий – електротехнічний факультет.

Арт-вежа у КПІ

Надалі Київський політехнічний інститут став базою для створення багатьох технічних вишів Києва та України. Зокрема, на базі факультетів та окремих спеціальностей КПІ було створено Дніпропетровський інститут залізничного транспорту (ДІІТ, зараз – Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна), Одеський інститут інженерів морського флоту, Харківський текстильний інститут, Київський інженерно-будівельний інститут (зараз – Київський національний університет будівництва та архітектури), Київський інститут інженерів цивільної авіації (зараз – Національний авіаційний університет), Українська сільськогосподарська академія, Вінницький політехнічний інститут, Черкаський інженерно-технологічний інститут, Чернігівський технологічний інститут та інші.

Влітку 1941 року в КПІ навчалися 3 тис. студентів, працювали понад 300 професорів-викладачів, загальна чисельність інститутського колективу складала 5 тис. осіб.

Коли почалася Друга світова війна, КПІ евакуювали до Ташкенту (Узбекистан), де він працював у складі Середньоазіатського індустріального інституту.

Після визволення Києва від німецько-фашистської окупації у листопаді 1943 року виш повернувся до столиці. Вже у другій половині січня 1944 року почала працювати приймальна комісія для набору студентів на перший курс і поновлення студентів старших курсів. Спільними зусиллями викладачі та студенти відновлювали навчально-матеріальну базу, оскільки унаслідок жорстоких боїв за Київ було зруйновано більше ніж половину загальної площі навчальних приміщень, згоріли гуртожитки, пограбовано майно. Проте виш швидко відновив інфраструктуру і почав повноцінну діяльність.

Відомий КПІ серед киян і своїм унікальним парком. Він був закладений у 1920-х роках, у ньому багато ярусів, на яких розміщені лавочки. При вході в парк встановлений пам'ятник, присвячений студентам, викладачам та працівникам вишу, які загинули в роки Другої світової війни.

Загалом за час існування КПІ тут працювало багато відомих вчених. Нині університет названий на честь одного з них – знаменитого випускника, видатного авіаконструктора ХХ століття Ігоря Сікорського.

Свого часу тут також навчався видатний український учений у галузі зварювання, металургії і технології металів, організатор науки, державний і громадський діяч Борис Патон. Він був студентом КПІ у 1936-1941 роки.

Пам’ятник Ігорю Сікорському в музеї під відкритим небом КПІ

Нові корпуси КПІ

---

Підпишіться на «Хроніки Любарта» у Facebook та Вконтакті.