Джерело: Фотографії Старого Львова

Однією із основних складових, яка визначає ефективність мисливства, є його пропаганда для отримання позитивного іміджу у суспільстві. Для реалізації цієї мети мисливці використовували різні методи: видання друкованої продукції, в якій мисливці мали змогу підвищити власну самооцінку, описуючи хоробрість на полюваннях; організація мисливських виставок, де були представлені трофеї, добуті на полюванні; кулінарні презентації із смачної та поживної дичини.

Починаючи з ХХ ст. у Галичині серед методів пропаганди широко застосовують фотографії та фільми. Галицьке мисливське товариство (1876-1939 рр.) ще в 1884 році ставило питання про організацію виставок фотографій, картин, документів, предметів старовини[1]. Історичні джерела свідчать, що під час святкування вісімдесятиріччя монарха Франца Йосифа І на мисливській виставці у Відні 1910 року демонструвались кращі світлини та фільми про монархів на великих полюваннях.[2] Зокрема, було показано фільм, знятий у 1908 році англійцем Лідеккером, про полювання графа Йозефа Потоцького в Англії, коли той гостював у лорда Мардоналда[3].

Відомо, що на початку 30-х років ХХ ст. у Галичині фотографією на мисливську тематику займався лісничий з Перегінська Владислав Бужинський[4]. У його книзі «Ведмідь східних Карпат» описано чисельність ведмедів у Долинському повіті, а також містилось 5 фотографій автора[5]. Більше того, одна із світлин – «Ведмідь карпатський», сфотографований у Мізуні, отримала найвищу нагороду на конкурсі фотографій у Варшаві у 1931 році[6].

Серед професійних фотографів, які спеціалізувались на мисливській тематиці, був Володимир Пухальський. У міжвоєнний період він проживав у Львові по вул. Набеляка, 49 (сучасна Котляревського)[7]. Пухальський входив до складу керівництва Малопольського мисливського товариства[8]^,[9]^,[10].

За професією Пухальський – інженер-агроном. У кар’єрі фотохудожника йому багато допоміг  керівник кафедри фотохімії у Львові В. Ромер. У період з  1937-1939 рр. він працював фотографом на кафедрі анатомії під керівництво професора Водзіцького. Після Другої світової війни він емігрує з радянського Львова до Польщі, де працював на кіностудії на посаді оператора та режисера, яка спеціалізувалась у продукуванні освітніх фільмів.[11]

 

Історичні джерела вказують, що вперше роботи Пухальського публічно були представлені на природничо-мисливській виставці, яка проходила в 1935 році у приміщенні промислово-культурного музею у Львові.  За дорученням Львівського воєводи її відкрив Львівський віце-воєвода Мечислав Сиска[12].

У наступному 1936 році з 17 травня по 1 червня в приміщенні промислового музею у Львові на природничо-мисливській виставці фотографій було вперше представлено персонально твори Пухальського. Тогочасні засоби масової інформації вказували, що цього роду виставка є першою у Другій Речі Посполитій[13]. З нагоди цієї виставки видано путівник.

Вийшла брошура, присвячена виставці Пухальського[14].

Виставка розташовувалась у п’яти кімнатах, в яких представлено 206 фотографій. Організатором виставки було «Гурток Дублянчиків»[15].

У цьому ж році з нагоди святкування 60-ої річниці заснування Малопольського мисливського товариства (колишня назва – Галицьке мисливське товариство – прим. О.П.) у Львові з 5 по 30 вересня 1936 року була організована ювілейна мисливська виставка, представлена більше ніж 1000 експонатів. Каталог виставки представляв трофеї понад 100 осіб, зокрема: 100 рогів оленя, 3 – лося, 18 – лані, 530 – козулі, 100 кликів кабана, 11 шкір ведмедя, 11 шкір вовка, 17 шкір рисі, 6 шкір диких котів, 150 чучел птахів.

Крім виставки мисливських трофеїв були представлені фотографії державної ради з охорони природи; п.п. Корсака, Пухальського, Брюкмана, Лонкчампса, Пясецького[16] та багатьох інших фотографів-аматорів на мисливську тематику.[17]

Також у 1936 році вперше Пухальський представляв свої роботи закордоном у Лондоні.[18] У 1937 році на виставці у Варшаві Пухальський вперше отримує грошову нагороду у розмірі 150 злотих[19]. Великий успіх він мав на Берлінській мисливській виставці, яка проходила в 1937 році. Про високий професіоналізм Пухальського свідчить той факт, що з 60 учасників він був нагороджений золотою медаллю, якої удостоїлись лише п’ятеро учасників[20]. Свої враження від виставки та про можливість пропаганди мисливства, використовуючи фотомистецтво, він виклав у статті «Декілька зауважень щодо пропаганди польського полювання».

Пухальський вказував, що фотографія може слугувати предметом пропаганди мисливства. [21]

У період з 3 по 24 квітня 1938 року у будинку Промислового музею по вул. Гетьманській, 20 (м. Львів) відбулась персональна виставка природничо-мисливської фотографії Пухальського. На ній він представив 350 фотографій [22], [23].

Про організацію виставки була опублікована стаття у Варшавському «Ловцю Польському» (На полях екологічно-мисливської виставки Пухальського), де було описано виставку Пухальського[26].

За прикладом Львова у Познані також була організована виставка Пухальського 4 червня 1938 року. Про важливість виставки свідчить те, що її відкрили мер міста та воєвода. Пухальський надав 400 фотографій, але через малу площу виставкових залів було представлено лише 280 [27].

З нагоди виставки вийшов путівник.

З розвитком кінематографії В. Пухальський оволодіває цим видом мистецтва. 1-2 травня 1938 р. він демонструє свої здобутки в Познані, а 9 травня – у Кракові[28].

Аналогічна презентація творчих кінематографічних здобутків відбулась на з’їзді Малопольського мисливського товариства у Львові 19 березня 1939 року.

З метою реклами здобутків Пухальського як кінематографіста випускались плакати.

Також «Ловець Польський» запрошував шанувальників творчості Пухальського на перегляд фільму «Безкровне полювання» на мисливському з’їзді у Рівному, який мав був відбутись 17 вересня 1939 року, але так і не відбувся, так як почалась Друга Світова війна[31]. Слід відмітити, що на кінофестивалях у Парижі та Каїрі цей фільм отримав високі нагороди – золоті медалі[32].

Під час війни припиняється культурний розвиток Галичини,  а у повоєнний час Пухальський переїжджає зі Львова, який ввійшов до складу Радянського Союзу, до Польської народної республіки. Перша післявоєнна виставка Пухальського відбулась у 1947 році, він виставив 350 фотографій[33]. Для розвитку мисливської фотографії у 1948 році «Ловець Польський» організував конкурс. Для учасників пропонувалось подати не менш 3-х фото розміром 9х12 на мисливську тематику. Для мотивації учасників за перше місце передбачалась премія 10 тис. злотих, друге – 6 тис, третє – 4 тис. До складу суддівської групи входили співробітники часопису «Ловець Польський», крім того, було запрошено Пухальського[34]. Аналогічний конкурс відбувся в  1949 році, де головним суддею був Пухальський, якому у професійній діяльності допомагала його жінка Ізабелла Пухальська.[35]

З розвитком поліграфічної справи доробок Пухальського набув ще більшого значення. Крім виставок його фотографії використовували для ілюстрації книг. Так, у 1947 році його фотографії використали для ілюстрації «Мисливського щоденника»[36].

Слід відмітити, що Пухальський опублікував низку статей, в яких висвітлював тонкощі своєї справи. Зокрема, у 1939 році у Німеччині була  опублікована його стаття з описом тонкощів фотографування пернатих.[37] У 1948 році на аналогічну тему з-під його пера виходить стаття «Перший польський фільм з життя птахів».

У 1952 році Пухальський видав книгу «Безкровне полювання», в  якій розмістив всі свої найкращі фотографії, представлені на виставках.[39] У 1962 році опублікував статтю «Обличчя тварин», в якій давав поради як знімати тварин[40].

Він відзначав, що прицільний постріл з камери, тобто, вдала фотографія має кілька складових: щастя, терпеливість та витривалість, цілу серію різних приготувань, а також багато обставин, які від нас не залежать. Це є труднощі, пов’язані з інстинктом самозбереження тварин, який так добре виражений у природі через полохливість і обережність дичини[42].

У Варшавському видавництві «Спорт і туристка» вийшла книга В. Пухальського «В країні ловів». Перше видання вийшло у 1966 році тиражем 10 тис., а в 1973 році – доповнене, на 246 сторінок тиражем 20 тис. екземплярів, що містило 212 чорнобілих та 4 кольорові фотографії.

Серед фільмів на країнознавчу тематику Пухальський зняв: «На острові Шпіцберген», «Серед гір та долин Африки», «Співаючі гори», «Кольорова Арктика», «Берег пір’я та пуху». На мисливську тематику він зняв кольорові фільми: «Зубри», «Біловезький народний парк», «Звірі наших лісів». За розвиток кінематографії Пухальського в 1953 році відзначено нагородою другого ступеню за фільми на біологічну тематику[43].

 У 1962 році відзначали 35-ліття його творчої діяльності.

Відмічалось, що за 35 років Пухальський зробив 30 тис. фотографій, 35 фільмів на природничо-мисливську тему, написав 6 книжок, з яких: 5 перекладено на іноземні мови, удостоєні 21 золотою медаллю на фотографічних конкурсах.

Першу золоту медаль фотограф отримав на конкурсі часопису «Ловець Польський» в 1933 році, а першу фотографію зробив у п’ятирічному віці. Любов до фаху він успадкував від батька[44].

Олег ПРОЦІВ,
кандидат наук з державного управління головний спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства

---